Читать «Балаган, або Кінець самотності (Журнальний варіант)» онлайн - страница 52
Курт Воннегут
У роті сина господнього стирчав кляп. Зап'ястки були в наручниках. Одну щиколотку стискали кайдани, другим кінцем з'єднані з ланцюгом, прикутим до підлоги. На нижній повіці всевидячого ока блищала одна-єдина досконало вималювана сльоза.
Під малюнком була низка запитань і відповідей:
«
Отак воно.
Увечері я знов побачив того молодика. Він вечеряв у ресторані. Мене вразило, з якою вправністю він крутив на всі боки головою і водночас їв, підбираючи все до крихти.
У пошуках Ісуса Христа він навіть зазирнув під свою тарілку та склянку. І то не раз, а знову й знову.
Сміх та й годі.
Розділ 37
І саме в той час, коли все йшло як ніколи добре, коли американці тішилися небаченим досі щастям, хоч країна й розпадалася на шматки й провалювалась у прірву кризи, — якраз тоді люди почали мільйонами вимирати від албанського грипу, а тут, на Манхеттені,— від «зеленої смерті».
Так настав кінець нації. Вона перетворилася на штучно розширені родини — і більш нічого.
Отак воно.
Почали утворюватися герцогства, королівства та інше казна-що. У тих карликових державах озброювали армії й будували фортеці.
А однієї ночі, коли сила земного тяжіння підскочила неймовірно, обвалилася гора, на якій стояв Мачу-Пікчу. І будинки багатіїв, і магазини; і банки, і колекції доколумбівського мистецтва, і золоті зливки, і діаманти, і оперний театр, і церкви — усе завалилось і скотилося з Андів у морську безодню.
Я аж заплакав.
А в усіх родинах малювали й перемальовували образ Ісуса Христа Викраденого.
Якийсь час люди за інерцією ще звертались у Білий дім. Мій державний апарат теж вимирав. Кожен тільки чекав своєї черги.
Особиста гігієна різко погіршилась. Нам набридло щодня вмиватись і чистити зуби. Чоловіки запустили довге волосся й бороди.
Майже несвідомо ми заходилися нищити Білий дім. Щоб зігрітися, ми палили в камінах меблі, поручні сходів, старовинні ширми, рами картин тощо.
Від грипу сконала моя особиста секретарка Гортензія Щука Тринадцята Макбанді. Від грипу помер мій вірний камердинер Едвард Малинник-Четвертий Кляйндінст. З тієї самої причини передчасно пішов від нас і віце-президент Мілдред Гелій-Двадцятий Теодоракіс.
У мене на руках, просто в овальному кабінеті, помер мій радник з питань науки, доктор Елберт Аквамарин-Перший П'ятигорскі.
Зростом він майже не поступався мені. Мабуть, удвох ми справляли неабияке враження.