Читать «Божа кара» онлайн - страница 259
Анатолій Андрійович Дімаров
— А що мені робити, коли жалію обох, — зітхає скрушно Володя.
І пише поезії, осяяні геніальними строфами.
Який місяць надворі
Історія ця сталася в ті далекі часи, коли більшовики розкуркуленням, примусовою колективізацією та страшною голодовкою ледь не познищували села. Коли в селах цих опустілих закривалися школи, бо нікого було вчити. Замість семирічок чи навіть десятирічок ледь жевріли початкові, та й ті муляли більшовикам очі: не так викладають, по-старорежимному. Галиччю літали по тих школах зачуханих інспектори збільшовичених установ освітянських, не цікавлячись насамперед тим, як учні засвоюють арифметику, фізику чи інші буржуазні дисципліни, а передусім тим, чи знають вони, хто такий Сталін, Каганович, Молотов, Калінін та інші достойники «от Москви до самих до окраїн».
Отож в одну із сільських шкіл прикотив такий інспектор та й, зайшовши до класу, поцікавився майже з порога:
— Діти, а хто такий Сталін?
Діти дружно відповіли. Вже були політично підковані.
— А хто голова раднаркому?
— А хто такий товариш Ворошилов?
Відповідали як по писаному, хоч що б спитав.
Інспектор залишився задоволений. Вже виходячи з класу (змокріла вчителька дріботіла слідом), раптом обернувся й запитав:
— А який місяць надворі?
Отут діти й зам’ялися: пори року вони не проходили. Не встигли, вивчаючи вождів.
— Що, ніхто так і не скаже, який зараз місяць надворі?
Обмерла вчителька, яка стояла позаду інспектора, стала гарячково тицяти себе в груди вказівним пальцем: «Грудень! Грудень!..»
— ЦИЦЕНЬ!!! — зраділо закричали діти.
Про автора
ДІМАРОВ Анатолій Андрійович народився 17 травня 1922 року у місті Миргороді Полтавської області. Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями. Навчався у Літературному інституті ім. М. Горького в Москві та у Львівському педінституті. Працював редактором у видавництвах.
Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Найвизначніші твори: романи «Його сім’я», «Ідол», «І будуть люди» «Сільські історії», «Містечкові історії»; повісті та оповідання «Вершини», «Зблиски», «В тіні Сталіна», «На коні й під конем», «Син капітана», «Зінське щеня», «На поруки», «Самосуд», «Прожити й розповісти»; казки для дітей «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Блакитна дитина».
Роман у двох книгах «Біль і гнів» відзначений Державною премією ім. Т. Шевченка.