Читать «Фундація» онлайн - страница 29

Фара повернувся до Гардіна.

— Ви не вивчали психологію під керівництвом Алуріна?

Гардін мрійливо відповів:

— Так, я так і не закінчив своє навчання. Я втомився від теорії. Хотів бути психологічним інженером, але не вистачило здібностей для цього, тож я зробив якнайкраще — пішов у політику. Це практично те саме.

— Ну і що ви думаєте про Сховище?

Гардін обережно відповів:

— Не знаю.

Решту засідання він не сказав ані слова, навіть коли учасники повернулися до питання про канцлера Імперії.

Насправді він навіть не слухав. Його роздуми пішли іншим шляхом, і дещо почало потроху ставати на свої місця. Одна або дві маленькі деталі з’єдналися докупи.

Ключем була психологія. Він був упевнений в цьому. Він відчайдушно намагався згадати психологічну теорію, яку колись вивчав і завдяки якій дещо зрозумів з самого початку.

Такий відмінний психолог, як Селдон, розбирався в людських емоціях та реакціях достатньо добре, щоб передбачити майбутнє в широкій історичній перспективі.

А що це могло б означати?

4

Лорд Дорвін нюхав тютюн. Також у нього було довге волосся, кучеряве й заплутане, і, цілком імовірно, штучне, що доповнювалося парою світлих бакенбард, які він ласкаво пестив. Крім того, лорд розмовляв пишномовними фразами і гаркавив.

Та зараз Гардіну ніколи було думати про те, чому шляхетний канцлер викликав у нього таку миттєву відразу. О, так, ці елегантні жести, що ними він супроводжував усі свої зауваження, навмисно поблажливий тон, яким він супроводжував навіть просту відповідь «Так».

Але, в будь-якому випадку, тепер було проблемою розшукати лорда. Він зник разом із Піренном півгодини тому — просто втік, хай йому грець.

Гардін був абсолютно впевнений, що його відсутність під час попередніх переговорів цілком влаштовує Піренна.

Але він таки знайшов Піренна в цьому крилі цього ж таки поверху, просто відчиняючи кожні двері. Штурхнувши чергові двері, Гардін з вигуком «Ах!» на вустах зайшов у темну кімнату. Силует хитромудрої зачіски лорда Дорвіна було важко не помітити на фоні освітленого екрана.

Лорд Дорвін підвівся:

— А, Гагдіне. Ви, безсумнівно, нас шукали? — Він простягнув свою тютюнницю (занадто декоровану й погано зроблену, як устиг помітити Гардін) і отримав увічливо відмову. Лорд узяв дрібку тютюну й люб’язно усміхнувся.

Піренн насупився, але Гардін зустрів його порожнім, байдужим виразом обличчя.

Запала мовчанка, яку порушив єдиний звук — стукіт кришки тютюнниці лорда Дорвіна. Він відклав її вбік і сказав:

— Ця ваша Енциклопедія, Гагдіне, велике досягнення. Наспгавді, це подвиг, який можна віднести до найвеличніших досягнень усіх часів.

— Більшість з нас погодяться з вами, мілорде. Однак це досягнення ще не завершене.

— З того моменту, як я побачив ефективність вашої Фундації, у мене немає жодних побоювань з цього приводу. — І він кивнув Піренну, який задоволено вклонився.

«Ну просто вечеря любові», — подумав Гардін.

— Я не скаржився на відсутність ефективності, мілорде, скоріше, на надмірну активність з боку частини анакреонців — хоч і в іншому та більш руйнівному напрямку.