Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 81

Протягом якогось часу Путін і Медведєв удавали конкуренцію між собою. Путін обстоював «стабільний, спокійний розвиток». Медведєв — немовби у відповідь — говорив: «Неправильно орієнтуватися лише на спокій і помірне зростання. Під цим... може приховуватися звичайна стагнація». Він називав сировинні багатства Росії «наркотиком» і засуджував корупцію та «правовий нігілізм» у країні, але для подолання цих проблем не робив жодних кроків. Його заяви мали звучати як президентські, але єдиним їхнім наслідком було подання оманливого сигналу лібералам, які сподівалися на позитивні зміни.

За чотири роки свого президентства Медведєв змінив тільки одне в путінській системі: йому вдалося збільшити президентський термін із чотирьох років до шести. Однак стабільність не могла тривати вічно. Що довше цей режим залишався при владі, то корумпованішим він ставав і то більше нехтував межами дозволеного, й це дедалі більше відчужувало від нього населення. Так само не міг бути вічним російський економічний бум. У 2008 році внаслідок світової економічної кризи різко знизився темп розвитку економіки. Наступного року його було відновлено, але до попереднього рівня він не повернувся. Директор Левада-центру Лев Гудков писав у вересні 2011 року в «Новой газете»: «Це бідне та втомлене від струсів суспільство було готове заплющити очі на адміністративне свавілля та війну в Чечні, корупцію та зростання соціальної нерівності, не кажучи вже про імітаційну демократію та фокуси з виборами. Переважна маса людей, включно з найбіднішими, повірила, що зростання добробуту — це надовго».

Економічна криза підірвала цю довіру. Раптом виникли сумніви щодо майбутнього та здатності влади керувати. Але процес, який призвів до політичного пробудження населення, почався не з оцінки економічної ситуації, а з усвідомлення росіянами того факту, що Путін збирається залишатися у владі довічно.

2011 року Путін почав подавати недвозначні сигнали щодо свого наміру повернутися на президентську посаду. Він знову став об’єктом підлесливої уваги державного телебачення: то роз’їжджав на мотоциклі «Харлей-Девідсон», то сидів за роялем, наспівуючи хіт 50-х років «Blueberry Hill». Перший заступник глави президентської адміністрації Владислав Сурков зізнався в одному інтерв’ю в липні 2011 року, що вірить у те, що Путіна послав Росії Бог. У ЗМІ повідомлялося про жіночу секту, яка вважала Путіна реінкарнацією апостола Павла.

24 вересня 2011 року на з’їзді партії «Єдина Росія» Медведєв офіційно оголосив, що не балотуватиметься на посаду президента вдруге, й закликав партію підтримати кандидатуру Путіна. Речник Російської православної церкви, протоієрей Всеволод Чаплін, назвав рішення Медведєва вийти з гри прикладом «доброти й моральності в політиці», якому може «позаздрити... більшість країн у світі», включно з «тими, що намагаються нас вчити».

Однак усвідомлення того, що Путін повертається до влади, деморалізувало міський середній клас Росії, який складав приблизно 40% мешканців Москви та 20–30% мешканців інших великих міст. Багато хто почав рахувати, скільки їм буде років, коли Путін залишить свою посаду після двох термінів, у 2024 році. Для більшості майбутнє за Путіна означало насамперед професійну безплідність і національну стагнацію.