Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 61

4. ВИБІРКОВИЙ ТЕРОР

Путінському режиму вдалося створити ілюзію стабільності. Цьому сприяв і дух часу. Чиновники висмоктували з Росії гроші з феноменальною швидкістю, але ціни на енергоносії зростали, й усюди були помітні ознаки нового процвітання. Протягом кількох місяців з’являлися десятки кав’ярень, цілодобових аптек і торгових центрів. У московських магазинах продавалися товари найдорожчих світових марок. Біля будівлі, в якій колись знаходилася Військова колегія Верховного суду СРСР і тисячі людей під час «великого терору» отримували смертні вироки, відкрилися представництва фірм «Бентлі» та «Мазераті», а також модний бутік «Ermenegildo Zegna».

Росіяни, які до того десятиліттями були позбавлені західних товарів, швидко стали їхніми поціновувачами. Жінки в столиці витрачали 12% своєї зарплатні на косметику, а ресторани та кав’ярні були заповнені модно одягненими гультяями. Урядовці купували для своїх коханок приватні літаки та квартири, сприяючи дефіциту житла. Спостерігався бум і в сфері косметології. Ознакою часу був плакат, на якому красуня питає свого приятеля: «У тебе дві нирки, а ти кажеш, що тобі не вистачає грошей на подарунки?»

Проте економічний бум і централізована система управління самі по собі не могли гарантувати довготривалості режиму. Зовнішній спокій теж був наслідком провокацій і терору. Терор мав нагадувати всім, що за фасадом нормального суспільства режим тримає засоби знищення своїх ворогів і в разі загрози не вагатиметься їх застосувати.

Для більшості громадян режим був не таким уже страшним. Терор не застосовувався до всіх без розбору, а був зосереджений на двох цілях: запобіганні будь-яким компромісам щодо Чечні та знищенні тих осіб, що вважалися небезпечними для нової системи.

Для багатьох росіян поразка у першій Чеченській війні стала символом приниження країни за правління Єльцина. Вторгнення до Чечні у вересні 1999 року дозволило створити імідж Путіна як правителя, який відроджує честь держави, й допомогло йому перемогти на президентських виборах. Для збереження репутації Путіна як успішного воїна потрібно було знищити опір чеченців.

Друга Чеченська війна відзначалася ще більшою жорстокістю, ніж перша. Російська авіація бомбардувала Чечню без розбору. Проти населених пунктів росіяни використовували ракети типу «земля — земля» та вибухову речовину для об’ємних вибухів — так звані «вакуумні бомби», які порівнюються з тактичною ядерною зброєю нижчого рівня. Тисячі чеченських чоловіків зникали під час облав і «зачисток». Варварство російської тактики стало причиною міжнародного тиску на країну з метою припинення цієї війни. Але всі ці зусилля виявилися марними через ще дві провокації: захоплення заручників у Театральному центрі на Дубровці в Москві в жовтні 2002 року та в бесланській школі у вересні 2004 року.

Захоплення заручників на Дубровці та в Беслані змінили Росію, але це суспільство усвідомило набагато пізніше. Хоча Росія залишалася відносно вільною країною, ці події легітимізували позицію КДБ-ФСБ щодо верховенства державних інтересів і мізерної цінності людського життя. Під час цих двох подій чеченські терористи захопили тисячу чи більше заручників. В обох випадках російська влада відмовилася від перемовин і визнала за краще вбити терористів, а разом із ними — сотні заручників. В обох випадках були докази того, що уряд певним чином спровокував ці терористичні напади.