Читать «Ваш ход, Светлейший или партия белых» онлайн - страница 6
Екатерина Владимировна Скибинских
- Ничего страшного. Песня - это в любом случае хорошо. А потом, если захочешь, вкратце скажешь мне суть песни. Да и я знаю несколько языков, - попросила она. Ну, что ж. Жаль, конечно, что без музыки, но, думаю, и так будет неплохо. Да и приятней петь не приглушая голос. И я запела, все также продолжая путь рядом с Мирандой, стараясь не отставать от остальных.
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз'їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
- Очень красиво, - сказала Миранда, как только я допела. Как ни странно, но настроение у меня улучшилось, не смотря на грустную песню.
- Действительно красиво, - подал голос Елисей. И даже Линда на это ничего не возразила. Оказывается все Светлые слушали песню, на время оставив разговоры.
- О чем она? - спросил Марк.
- Про парня и девушку, которые любили друг друга до безумия, ни на миг не могли оставить друг друга, - я замолчала, подбирая слова, чтоб точней передать смысл.
- И что случилось? Звучало грустно. Они умерли? - спросила Линда, даже позабыв о своей неприязни ко мне. Никак в лесу что-то сдохло?
- Нет. Никто не умер. Все остались живы, - ответила я.
- Тогда не понимаю. Что помешало? - спросил Елисей. Что-то в этой паре было не так. Неужели они бояться потерять свою любовь? Что-то меня на лирические мысли потянуло. С чего бы это?
