Читать «Москва Ординська. Книга друга» онлайн - страница 217
Володимир Білінський
Головний шлях, яким ходили кримські татари у XVI–XVIІ століттях до Московії, був Муравський шлях.
«Муравский шлях, один из главных путей, к(ото)рым пользовались крымские татары в 16–1–й пол(овине) 17 вв., совершая набеги на Русь (Московію. —
Свого часу Дмитро Іванович Багалій так розповів про той шлях:
«Славетний Муравський шлях простував по межиріччю Дніпрового і Донського водозбірів од самого кримського Перекопу до Тули проміж верховин багатьох річок, але не пересікав ні одної з них. З Перекопу сей шлях ішов до верхів’я молошних Вод, по р. Бику, ішов між р. Вовчими Водами і Торччю і далі по Харківщині і Курщині теж поміж річками Дніпровського і Донського водозбірів, потім по межиріччю водозбірів Дона й Оки до Тули…» [144, с. 19].
Муравський шлях був головний, який з’єднував Крим з Мос ковією. Всі інші шляхи були, по суті, його відгалуженням. Що має своє пояснення.
Коли Навесні 1238 року хан Батий повертався із військового походу на Мещеру і Тмутаракань (сьогодні російська історична наука називає ті землі Ростовсько–Суздальським і Рязанським князівствами), він зустрів під містом Козельськом найсильніший опір та зазнав найбільших втрат. Отож, завойовані та приєднані до імперії Чингісидів землі Мещери і Тмутаракані вимагали захисту на західному кордоні від войовничих сусідніх народів. Тому хан Батий на тих землях, а це терени сучасних Калузької, Орловської, Брянської і Тульської областей, східна частина Смоленської та західна частина Курської областей, залишив військові тисячі і сотні для захисту кордону. Роди, які отримували землі на теренах західніше річки Волги, залишали одного чи кількох своїх представників на чолі військової тисячі, чи сотні, що залежало від кількості населення роду, на землях Західної Мещери. Кожен із зазначених родів: ширинів, органів, баринів, дулатів, кипчаків, татарів, каракиреїв, найманів, киятів, меркитів, жалаїрів тощо мали постійну ділянку оборони та дислокації (місце постійного перебування). Всі «тисячі» і «сотні» повністю підпорядковувалися хану Золотої Орди. Але хани родів, за погодженням із ханом Золотої Орди, мали право на заміну людей свого роду. Ось чому Кримський хан у своєму листі до Московського князя ще у 1517 році писав:
«…Коли наш род был на Мещере, толды наших смел ли кто смотреть на Мещеру, оно из Мещеры люди шли к нем служити, а от нас в Мещеру! [34, с. 378].
Згодом на теренах так званої Західної Мещери виникли десятки удільних, спадкових, родових князівств, які безпосередньо підпорядковувались ханам Золотої Орди. Ось їхній неповний перелік: Одоєвське, Тульське, Белевське, Каширське, Серпуховське, Калузьке, Козельське, Мещовське, Мосальське, В’яземське, Дорогобузьке, Новосільське, Брянське, Карачев ське, Стародубське, Рильське, Курське та інші.
