Читать «Обитель героїв» онлайн - страница 305
Генрі Лайон Олді
— Благословенне дитя, символ відродження Ордену, джерело нового змісту…
Дівчинка. Приблизно шестимісячна, зі здоровим рум’янцем на круглих щічках. Крутить у ручці іграшку: розкритий медальйон. Не чорний і не білий; швидше, перламутровий. Конрадові здалося, що він бачить на покришці медальйона, з внутрішнього боку, портрет усміхненої жінки. Ні, навряд чи. Звідси б він такого не розгледів. Біля плеча тихо зітхнула Анрі. Немов наслідуючи дівчинку, вігіла тримала в руці конекс-пудреницю, розкривши службовий артефакт і спрямувавши дзеркальце на подіум під особливим кутом.
У дзеркальці був флаг-канцлер, няньки, лицарі, колиска, медальйон… Все, крім дівчинки. Перша вихованка «Обитель героїв» народилася пустункою: вона не хотіла відбиватися в артефакті Тихого Трибуналу, де відбивалися навіть корінні інфернали. Цікаво, якщо скласти на дитя гороскоп? — точний час народження відомий, місце відоме…
— …екс-Аспід Рене Кугут подав заявку на вдочеріння. Заявка розглядається з урахуванням заслуг лицаря…
— Стільки безглуздих випадковостей, щоб на світ з’явилася одна-єдина дитина? — шепнув барон, нахилившись до вуха вігіли.
— Гадаєш, ти з’явився на світ якось інакше? — у відповідь запитала Анрі. — Я вже не кажу про твоїх майбутніх спадкоємців…
Дивна річ: цієї хвилини Конрад відчув душевне піднесення. Напевне, подумав він, балада врешті-решт все-таки завершиться весіллям. Але, звичайно, не зараз. І не завтра, бо завтра зранку обер-квізитор планував зайти в «Іридхар Чиллал».
Можливо, дуже скоро на манікюр не залишиться вільного часу.
Барон не був ясновидцем, але інтуїція його рідко підводила.
Примітки
1
Тут і далі — вибрані цитати з народних реттійських пісень минулого столітнім, опублікованих у збірнику «Фольклор Батьківщини», за редакцією Адальберта Меморандуми, штабс-секретаря Ложі Силаботоніків.
2
нерозбірливо
