Читать «Вікінг у моєму ліжку» онлайн - страница 62

— Овва, — пробурмотів пан Еліс. — Оце так свинюка! Ти вчинив відважно, Сіґурде. Я б не хотів зустрітися віч-на-віч з такою звірюкою.

— Хай живе Сіґурд! — вигукнув Тім, і всі Еліси почали його вітати, але вже невдовзі їхній настрій знову різко погіршився, бо до них, спотикаючись, почали виходити доволі стурбовані гості.

Еліси заспокоювали їх чаєм і чималими дозами бренді.

Пані Тиблетовата безпечно відпровадила Ремсботомів назад до їхніх ліжок. їй нібито вдалося переконати пані Ремсботом, що тій просто приснився страшний, кошмарний сон.

— Я тільки зроблю ще маленький ковточок, — пробелькотіла тремтячим голосом пані Ремсботом, хапаючись за сріблисту фляжечку пані Тиблетоватої, — Це допоможе мені заснути.

Сіґурду навіть дозволили повернутися в його стару кімнату разом із дружиною.

— Лише на одну ніч, — попередив пан Еліс. — А завтра вранці вирішимо, що нам робити.

Нарешті й самі Еліси отримали змогу піти до своїх спалень.

Зоя й Тім одразу заснули, ледве торкнувшись головами подушок, а от їхнім батькам ніяк не спалося. їх надто сильно турбували думки про те, що ж може статися наступного дня.

8. Вікінзьке село

Прокинувшись наступного ранку, пан Еліс насамперед подзвонив на місцеву свиноферму. Він дуже довго розмовляв по телефону.

Пані Еліс знала, що фермер був сварливим типом, який аж ніяк не міг утішитися тим, що Сіґурд «позичив» його свиней. Навпаки, вона вважала, що їм страшенно пощастить, якщо Сіґурда знову не загребуть під суд.

Коли її чоловік нарешті закінчив розмову, пані Еліс здивовано побачила на його обличчі усмішку.

— Пан Ґерет зараз сюди приїде, — повідомив пан Еліс. — Ти не повіриш, але він дуже зрадів, що свині опинилися в нас. Сіґурд нам не збрехав. Учора ввечері свині втекли з ферми. Ґерет їх шукав цілісіньку ніч. Вони, виявляється, коштують декілька тисяч фунтів, особливо Велика Бетті.

— О! Ну, це в будь-якому разі добре. Ремсботоми і так, здається, нічого не пам’ятають. Хоча обоє скаржаться на головний біль… не знати чому. А пан Тревіс пішов до загороди. Сказав мені, що хоче пересвідчитися, чи дійсно та свиня така велика, якою здалася йому вночі.

Тім і Зоя, поснідавши, пішли подивитися на свиней. Тепер, у денному світлі, вони змогли побачити, якою здоровезною була Велика Бетті. Вона мала пречудовий настрій, немовби її не штурхали вночі Носодлубом. Сіґурдів тин також виглядав цілком пристойно.

Пан Тревіс захоплено розглядав хатку, що її почав будувати Сіґурд.

— Знаєте, я ще ніколи не бачив, як будується мазанка з лози, — сказав він. — Це так цікаво. Виглядає як справжня вікінзька будівля. Сіґурд міг би побудувати тут ціле село.

Зоя зиркнула на Тіма, але той завзято чухав довгою палицею зад Великої Бетті. Зоя залишила брата з паном Тревісом і поволі рушила в будинок на пошуки батьків.

— Мамо? Тату? Я маю цікаву ідею, що може нам допомогти, — Зоя сказала це доволі нерішуче, але батьки з цікавістю на неї подивилися.

— Справді? — перепитала пані Еліс. — І що ж то за ідея?

Зоя повторила те, що сказав пан Тревіс біля свинячої загороди.