Читать «Капітан Брон» онлайн - страница 13

Каюк одійшов від острова. Про всяк випадок Федь гріб надзвичайно тихо: коли б хто навіть стояв десь близько на березі, то нічого не почув би і не помітив би човника, що віддалявся від острова. Десь далеко, мов провідна зірка, світив вогник на суходолі. Федь знав, що то ліхтар біля причалу прикордонної застави, і прямував туди.

Незабаром повітря почало прозорішати і в тій прозорості бліднули зорі, — світанок гасив їх мерехтіння. За спиною у Федя чорніло пасмо острова Довгого. Хлопець віддалявся від нього все більше й більше. Скоро він відчув, як заболіли руки; поранена голова прискорювала втому. Та ось полинув перший подих ранішнього вітру, хлопець витяг весла, розпустив парус і сів до стерна.

IV

Дмитро П'ятниця збудив лейтенанта Чубука саме тоді, коли тому марився якийсь особливо приємний сон і коли взагалі здоровим людям найміцніше спиться, — перед самісіньким сходом сонця.

— Товаришу лейтенант, командир застави наказує з'явитися до нього негайно.

Чубук схопився з ліжка.

— Щось трапилось?

— Федько Остапчук — пам'ятаєте його? — з острова на каюку примчав. Голова зав'язана. Мені наказано негайно підготувати мотор на катері.

— А-а…

За п'ять хвилин лейтенант Чубук стояв перед командиром. Тут же він помітив хлопчину-пастуха з перев'язаною головою.

— Вночі на острові перебував якийсь підозрілий суб'єкт, — сказав начальник застави, — беріть цього хлопця, він допоможе вам, і негайно вирушайте. Обов'язково затримайте незнайомця. Рішуче і скоро, — наказав командир, а потім додав: — По-комсомольському, як; належить вам.

— Єсть, товаришу командир! — Чубук повернувся і, переступивши поріг, подався до катера.

Слідом за ним пішов Федь.

На катері вже стояли на своїх місцях моторист, стерновий, кулеметник та два матроси-бійці.

З гайку застави їх проводжав начальник; на березі біля катера заздрісно поглядав на своїх товаришів вартовий.

Зарокотав мотор, і «Стріла» помчала затокою, залишаючи за собою спінений слід. Із-за рогу будиночка визирнуло ясне, мов умите росою, вранішнє сонце і, здавалося, побажало вдалої подорожі. Вдалині у морі чорніла якась смуга. То темнів острів Довгий, і туди, за вказівками юнака-пастуха, стерновий спрямував катер.

Чубук розпитував хлопця про незнайомого та про напад. Слухаючи його, лейтенант все ж не міг зрозуміти, хто то був. Якщо злочинець, то чому він обрав місцем для свого переховування Довгий острів? Зі слів Федя виходило, що напасник наче чогось дожидав на березі моря. Може, втечі за кордон? Але хоча тут і морський берег, проте перебратися за кордон одному неможливо — адже до чужих берегів кілометрів двісті. Тут могло бути щось дуже серйозне.