Читать «Автомобіль із Пекарської» онлайн - страница 123

Андрій Анатолійович Кокотюха

– Я у Львові маю їх весь час, відколи тут.

– А чого б це подібним знайомим вам отак допомагати? Маєте вплив на них? Чи, може, вони дістали наказ? Наприклад, від пана Сілезького.

Клим мовчки курив.

– І ви були так щиро впевнені в його невинуватості. Говорили дуже переконливо. Ви знаєте більше, ніж здається, Климентію.

– Хіба це погано?

– Деякі знання додають смутку. Деякі – небезпечні для життя. А є й такі, котрі небезпечні для тих, хто знайомий із носієм знань.

– Наприклад, зі мною, Магдо?

– Наприклад, із вами, Климентію.

– Вам нічого не загрожує. З мого боку – будьте певні.

Магда зібралася ще щось сказати, та перервав стук у двері.

Голосний.

Той, кого побачив Клим на порозі контори, вже заходив сюди, не отримавши дозволу, немов до себе додому.

– Доброго дня, пане Громнишин, – привітався він. – Рекомендую – пані Магда Богданович.

Вчитель пробурчав під ніс привітання, розстебнув пальто, прокашлявся, розігнав рукою тютюновий дим.

– Даруйте, може, невчасно. Та справу маю невідкладну.

Магда підвелася.

– Я піду, пане Кошовий.

– Та ні, чекайте. Моя справа дуже коротка. – Василь Громнишин знову прокашлявся. – Пане Кошовий, тепер або ніколи. Вирішується доля всієї спільноти українців-русинів.

Клим із Магдою перезирнулися.

– Що сталося?

– Якщо ми не зберемо потрібної кількості коштів, наше просвітницьке товариство «Братні» припинить своє існування. – Вчитель нервово поправив вузол краватки. – Мусимо вже не просто робити збірку. Ми жебраємо, пане Кошовий. Тоді як москвофіли мають у своєму розпорядженні дедалі більше коштів. Не змушуйте принижуватися в очах пані та у ваших власних очах й простягати капелюха. Ви обіцяли офірувати для «Братніх» що можете. Прийшов до вас, бо тепер ви – відома людина, знаменитість, маєте змогу самі зорганізувати збирання таких коштів.

Кошовий покрутив між пальців сигарний недопалок.

Узяв зі столу принесену управителем Радомського теку.

Не стримався – підморгнув Магді.

– Матиму за честь, пане Громнишин. Готовий передати для потреб вашого товариства «Братні» автомобіль.

– Прошу?

– Так. Автомобіль. Папери оформимо згодом. Можемо зараз. Вирішуйте, – й додав не знати, для чого: – Матеріальна цінність. Продасте.

Київ,

травень-липень 2015 р.

Література

1. Вендланд Анна Вероніка. Русофіли Галичини. – Львів, Літопис, 2015.

2. Гвара. Автентична Львівська Абетка. – !FEST. Холдинг емоцій.

3. Козицький Андрій, Білостоцький Степан. Кримінальний світ старого Львова. – Львів, Афіша, 2001.

4. Лемко Ілько. Цікавинки з історії Львова. – Львів, Апріорі, 2011.

5. Лильо Ігор. Львівська кухня. – Харків, Фоліо, 2015.

6. Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці королівського столичного міста Львова. – Львів, Апріорі, 2012.

7. Мельник Ігор. Довкола Високого замку. – Львів, Апріорі, 2010.

8. Франко Іван. Борислав сміється. – Київ, Дніпро, 1982.

Примечания

1

Перша назва: Daіmler Chrysler AG, німецький автомобільний концерн, заснований Готлібом Даймлером (1834–1900) та Карлом Бенцем (1844–1929) у 1886 році.

2

Пекарська – вулиця в центральній частині Львова, стиль забудови в описаний період – віденський класицизм, модерн, пізніше – конструктивізм, сталінський ампір.