Читать «Осіннє Рондо місячної ночі» онлайн - страница 9

Софія роззирнулась довкола. Теплі сонячні промені лагідно лоскотали обличчя. Поряд валялась парасолька. Яся вражено дивилася на сестру і смикала її за рукав.

— Софієчко, та що з тобою таке? Ходімо вже!

— Де… де ця дивна пані? — спиталась, перелякано озираючись довкола й намагаючись впоратися з тремтінням.

— Пані? Яка пані, ти про що?

— Ну, пані, яка питалась про час, де вона?

Яся розгублено дивилась на сестру.

— Ти мене лякаєш, Софієчко. Що ти таке кажеш?

— Жартуєш зі мною? — сердито спитала, поправивши неслухняне витке пасмо, що вибилось з-під капелюшка. — Пані щойно до нас підходила і питалась, котра година. Куди вона зникла?

— Та не було тут ніякої пані! — заскиглила мала. — Ходімо вже!

Софія продовжувала суворо дивитися на сестру, докірливо хитаючи головою.

— Не соромно обманювати? Ну гаразд. Як скажеш. Не було так не було. Але знай: обман — то є страшний гріх! Страшний гріх… — Окинула поглядом вулицю в обидва боки й, остаточно впоравшись із тремтінням, підняла парасольку.

— Я не обманюю тебе! — відчайдушно крикнула Яся. — Правду кажу! Не було тут ніякої пані! Ми пройшли повз якогось панича, красивого дуже, але бідного, — тараторила безупинно, — він ще вклонився тобі так поважно. А через трохи ти спинилась, кинула парасольку, завмерла й раптом питаєшся про якусь пані. Не було тут ніякої пані, клянуся!

Софія ошелешено дивилася на сестру, і моторошний страх знову оповив усе її єство. Господи, а що ж то таке було? Що таке було з нею? Це їй примарилось? Але… як таке може бути? Вона ж явно бачила цю пані, як-от Ясю зараз! Розмовляла з нею! А ось потім уже було якесь марення. Химерне марення…

Вона мотнула головою, намагаючись відігнати від себе все це незбагненне жахіття. Набрала повні груди повітря. Стало легше.

— Ходімо, — коротко сказала. — Я хочу додому.

— Як знаєш… — розчаровано зітхнула сестра.

Увесь день думки Софії розривалися навпіл. З одного боку, щасливий трепет від самої згадки про чарівного кароокого панича, котрий полонив її серце, а з іншого — та дивна оказія з химерною пані, що була з нею в думках… чи наяву? — того вона збагнути не могла. Однак ці дві події, що одночасно увірвались у її життя, кромсали душу в різні боки.