Читать «Мисливські усмішки (збірка)» онлайн - страница 75
Остап Вишня
Тигри йдуть воду пити увечері, як уже смеркне.
На цей час ви залазьте в ту яму.
Залізли й сидіть тихо-тихо.
Ні курити, ні чхати, ні кашляти не можна, бо наполохаєте тигра.
Ось іде тигр.
Він не зовсім іще очухався після сну, потягається, позіхає, чухає за вухом...
Ну, й не помітить, коли: шелесть у яму!
Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочіть.
Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, між іншим, вони дуже ревниві!)
Як тільки ви його вхопили обома руками попід пахвами, він зразу починає страшенно реготатись.
Але ви не пускайте його, боже вас борони! - бо з'їсть!
Лоскочіть, і лоскочіть, і лоскочіть!
Він качатиметься, регочучись, по ямі, і ви качайтесь із ним...
Аж поки він не крикне:
- Ой, не можу! Пусти!
І ляже, мов непритомний.
Але ви ще з півгодини полоскочіть, тоді пускайте.
Готовий!
Залоскотаний тигр мертвіший од мертвого.
* * *
Ще про один спосіб охоти на тигрів хочеться мені розповісти.
Клопітний він трохи теж, але для нас із вами приступний.
Клопітний він саме через те, що перед тим, як його вживати, тривалої треба треніровки в перегонах на чималі дистанції.
Чимало часу треба загаяти, щоб прудко й довго могли ви бігти, весь час позад себе озираючись.
Але ніхто ж нам з вами не заборонить місяців зо три треніруватись годин по три-чотири щодня, бігаючи спочатку на одному хоча б з київських стадіонів, а потім по перетятій місцевості.
Навпаки, всі думатимуть, що ви до фізькультурної олімпіади готуєтесь, і всі вас вітатимуть.
Добре на таку треніровку брати вашого пса, краще - хорта, а як хорта нема, тоді гончака, - можна й кунделя, тільки щоб прудкий був.
Коли вже ви у своїх вправах дійдете такого стану, що випереджатимете кунделя, - тоді вже можна їхати до Бенгалії на тигра.
Порошків із тигрячих пазурів уживати при цьому способі охоти категорично не слід, бо, як ми знаємо, порошки ті, закріпляючи, надають охотникові хоробрості, а тут треба не хоробрості, а якраз навпаки.
Тут треба легенької полохливості, при якій набагато збільшується швидкість вашого алюру.
Приїздите ви в Бенгалію, знаходите тигра, показуєтесь йому, - він одразу ж почне охотитись за вами.
Ви це знаєте, з цього не розгублюєтесь і свідомо ведете його за собою на зарані намічену вами галявину.
Між Брамапутрою й Гангом трапляються величенькі шматки степу, де пасуться жирафи, антилопи, носороги й інші травоїдні тварини.
Отуди ви тигра й ведіть.
Із зброї ви маєте при собі тільки кинджал - і більше нічого.
Поки ви виведете тигра на галявину, він уже буде нервуватись, лютувати, зубами клацати і ось-ось стрибне! ось-ось стрибне!
Вийшовши на галявину, зразу біжіть!
Тигр, розуміється, за вами...
Отут і пригодиться ваша треніровка...
Ви біжіть і частенько озирайтесь, поглядаючи на тигра.
Це не тільки для того, щоб знати, чи не наздоганяє він вас, - головне тут не прогавити, коли він підсковзнеться.
А підсковзнеться він обов'язково.
Хоч який би був сухий степ, - все одно настане момент, коли він розчахнеться й упаде.
Тоді ви зразу на його і кинджал йому в серце.
Тигр - ваш!
* * *
Охота на тигра, як бачите, небезпечна і клопітна. А найтрудніше в їй це те, що заполювати бенгальського тигра можна тільки в Бенгалії, а туди дуже далеко їхати.