Читать «Мисливські усмішки (збірка)» онлайн - страница 65

Чому Фролів, чому Казначейський? Чому такі назви дивовижні?

Тут монастир був... І всі ці неосяжні угіддя, луки, лимани, озера - все це було монастирське, і був чернець Фрол - то його ім'ям лиман прозвано, а монастирський казначей залишив назву для другого лиману.

А в лиманах - риба й раки: карасі, як ваганки, а лини, як підсвинки, окуні, як постоли, а щука - як човни-довбанки.

Часто-густо чути тут над протокою відчайдушний хлоп'ячий крик:

- Диви-диви-диви! Он! Он-он-он, поплив! Окунь! Хай мене бог уб'є, як постіл! криками лимани сполучаються з річкою Конкою, що від Дніпра тече поруч річки Кринки під селом Кринками аж туди до села Козачих Лагерів, а там уже знову з'єднується з Дніпром...

За селом за Кринками з Конки праворуч витікає невеличка, густо-прегусто вербами закучерявлена річечка Басанка, яка шанобливо пригортається до могутнього Дніпра, а з Басанкн невеличкий ірик іде у Дідів лиман, а круг Дідового лиману порозлягалися лимани Мала Злодіївка, Велика Злодіївка, Круглик, Шия...

...Посеред Дідового лиману був колись невеличкий острівець, густющим-прегустющим очеретом зарослий. А на тому острівці та росло три кущі калини. Давно це було. Ще до цариці Катерини. Жив у ті часи десь аж під Херсоном дід Ступа. Жив він з бабою Килиною, а дітей їм господь не дав. Баба Килина була дуже люта, така люта та клята, що впіймала колись у себе в обійсті татарина і повернула йому голову очима назад:

- Щоб уперед басурман ніколи більше не дивився! Дід Ступа саме ятері на озері трусив. Потрусивши ятері, дід прийшов додому, побачив того татарина, що взад дивився, перехрестився, проказав, тремтячи:

- І мені таке буде!

Та городами, городами, городами на луки та до Дніпра... Та як пішов понад Дніпром проти води, та й дійшов аж до теперішнього Дідового лиману. Дивиться - острівець. Він переплив річку Басанку, де бродом, де плавом - на острівець. Викопав між трьома калиновими кущами землянку та й оселився на тому острівку. Утік, виходить, од баби.

Та ви гадаєте, не знайшла його баба? Знайшла! Перебралася баба Килина на острівець заганяти діда додому.

- Доки ти мене мучитимеш? - кинувся до баби дід.

Баба Килина діда по тім'ю ціпком! Дід - у непритомію!

Баба на нього - цеберку води! Дід схопився і тікати! А в голові ще в діда як слід не вияснилося, - він у воду. А там - ковбаня! Потонув дід - тільки бульбашки на тім місці пішли.

З того часу й прозивають цей лиман Дідовим лиманом.

Давно це було. Вже й острівця того нема - у воду осів, а ще й досі на тім місці, де пірнув дід Ступа, як подивитися, бульбашки з дна підносяться...

- Ну, а з бабою Килиною що?

- А що з такими бабами, як баба Килина, буває? У відьми пошилася! Довгенько на мітлі отам побіля Херсона кружляла, корови висмоктувала, а потім до Києва на Лису гору подалася. За головну відьму, кажуть, на Лисій горі правила. Ото, як було справляється на Лисій горі відьомський шабаш, так часто-густо чувся найдужчий голос, - різко отак заспіва, заспіва, заспіва, а потім і виведе, ніби бугай з поросям, - то баба Килина! А ото років із десять тому приїздив до нас із Херсона лектор, так казав, що відьом уже й на Лисій горі зничтожено, вже тепер там самі забобони залишилися! А що воно за штука оті забобони, я вам уже й не скажу! Казав тут один, біля церкви, як я ото у великий піст говів, що то ніби антилерігійна пропаганда! Могло буть!