Читать «Мисливські усмішки (збірка)» онлайн - страница 16

- Сидите ви тут, сидите, охотниками прозиваєтесь, а у Вербовому хуторі вчора вовки трьох овець зарізали та телиці лівий задок од'їли.

- А де це Вербовий хутір?

- Од Зачепилівки кілометрів не більш як п'ять буде. Як доїдете до могили, так дорога вліво піде, тією дорогою й їдьте. Ярок переїдете, беріть праворуч, та понад ярком, понад ярком, нікуди не звертаючи, якраз у Вербовий хутір і в'їдете...

- А вовки хіба в самому хуторі?

- Ну, на хуторі спитаєте кривого Степана, - він знає, де вовки. Той усе на світі знає. Давній охотник, тільки правов не вибрав.

- Чи не в Перещепиному це лісі? - кидає Кіндрат Калистратович.

- Та, мабуть, що в Перещепиному. Де ж їм більше бути, як не в Перещепиному... І лісу чимало, і самі ж вам ярки та балки. Тільки в Перещепиному. Вовка там, як хмари! Закурить нема?

- Закурюйте?

- Так почекайте, - устряв знову Кіндрат Калистратович. - Як у Перещепиному, так чого ж нам тоді до Вербового хутора їхати? Перещепине - воно ж біля Розлогого хутора, а Вербовий - так він же біля Кучерявої балки... То, може ж, то вовки з Кучерявої балки?

- Мо'й так! Воно, конешно, вовк, конешно, звір! Правильно! Тільки в Кучерявій! Густа балка і чималенька балка. Ох, і вовка там! Як завиють, - волосся дротом!

- Так тоді давайте до Вербового вдаримося! Це - в Кучерявій!

- Так-таки до Вербового й прямуйте. То там спитаєте кривого Степана, - його всі там знають. Той вам і розкаже, й покаже. Він усе знає, бо охотник давній, от тільки що оце тепер правов не вибрав.

- Ну, поїхали! Прощавайте! Спасибі, що сказали!

- Щасливої! Підсипте ще махорочки! Запашна махорка!

- Закурюйте!

- Спасибі. Так, як ярок переїдете, беріть зразу понад ярком, і аж до самого Вербового. Три ж овечки й телиця, - государству ж збитки які. Ніззя, треба винищити. Бувайте здорові!

II

Ну, значить, переїхали ярок, взяли праворуч, та понад ярком, понад ярком, нікуди не звертаючи, прямісінько у Вербовий хутір.

- Тррр! Драстуйте, бабусю!

- Драстуйте!

- Де тут, скажіть будь ласка, кривий Степан живе?

- Кривий Степан?

- Еге! Охотник!

- Так він же тепер не охотник: він без правов! А живе він... Одна... Друга... Третя... Четверта... П'ята... Шоста... Сьома... за четвертою хатою повернете в уличку. Тією вуличкою у самісінький двір так і в'їдете.

- Спасибі, бабусю!

- Тільки сьогодні неділя, мабуть, його вдома нема, на охоту пішов.

- Та то вже як там буде!

За четвертою хатою вулички нема. Стали.

Бабуся кричить:

- Та куди ж ви? Вже проїхали!

- Та то ж, бабусю, третя хата, а не четверта!

- Дивись, а я думала - четверта. Недобачаю вже я. Не тільки вулиці, а вже й нитки в голку не вштрикну. Завернули у вуличку і прямісінько в двір.

- Драстуйте, Степане! як вас?..

- Іванович...

- Степане Івановичу! Це ви охотник?

- Охотник то я, конешно, охотник, так тільки не встиг правов виправить. Без правов. Не охочусь тепер...

- Вовки, кажуть, одолівають тут вас?

- Ні, такого щось не чувать! Тихо з вовками, хвалити бога, тихо поки що... Зайчики, ті, конешно, попадаються. І густенько... Лисичку іноді торохнеш... Буває...