Читать «Смак заборони» онлайн - страница 19
Ада Самарка
— Візьми його, — попросив голос.
Але якби я не поїхала цього літа в Карпати, де нам з гуманітарної допомоги щодня привозили по три ящики на загін — я б неодмінно його взяла. Але на мій день народження мені подарували особистий
— Я хочу полуницю, — хрипко попросила я.
— Візьми полуницю…
Він легко доторкнувся до моїх губів, і чудовий, жахливо реалістичний смак прокотився по всьому тілі.
Потім знову почалося спокушання бананом, і якби не було того ящика, моя тендітна психіка зазнала б, напевне, куди більшого шоку, аніж від того, що було згодом.
Я була нібито зовсім оголена, у величезній залі з колонами. І тут мені назустріч вийшов… ні, ні, не принц, а Ведмедик. Великий такий, плюшевий.
— Тобі так подобається ця музика… — повторював він, коли звучала моя найулюбленіша композиція.
Ми танцювали, і я неначе остаточно отямилася (я не могла спати під
— Тобі подобається Ведмедик? — запитав ведмедик, підозріло часто посопуючи мені на вухо.
— Так, — посміхаючись, відповіла я.
— І ти Ведмедикові теж дуже… дуже подобаєшся…
Потім мене перемістили назад на ліжко.
— Зараз я зроблю тобі невеличкий масаж.
Я лягла на живіт і вдала, що не чую прохання перевернутися на спину. Упевненим рухом він задер мені майку, і його руки зграйкою маленьких тепленьких павучків забігали по моїй спині.