Читать «Родовичі» онлайн - страница 172
Василь Сліпачук
І раптом він зупинився, бо йому вчулося… Ні, ні, не вчулося! Справді його кликав голос, наймиліший у світі:
— Роськ-о-о-о!.. Роськ-о-о-о!..
Літана бігла до нього, і люди розступалися перед нею. А для Роська в цю мить увесь світ: сонце, небо, річка, дерева і град — умістилися в її зеленкуватих очах. Схопили одне одного за руки так міцно, що ніякій силі було не роз’єднати їх.
— Ти дужо змарнів, Роську! І ти так довго йшов до мене!.. — сказала вона.
— Бо неблизька була дорога… — відповів він. — Я пройшов усі наші землі. Але я подолав би ще стільки ж і однак знайшов би тебе. Тепер ніщо не розлучить нас. Ми збудуємо хижу над річкою…
— Збудуємо… — відгукнулась Літана, щасливо усміхаючись. — І щоранку над нею сходитиме велике й тепле сонце…
— Дивіться!.. Дивіться!.. — почулися голоси. — Як їх багато! Тільки звідки вони дізналися, що небезпека минула?
Усі підвели голови — у небі летіла зграя птахів. Це поверталися до людських осель голуби, які полетіли з града, налякані вогнями пожеж і стрілами кочівників. Десь перечекали лиху годину й потягнулися додому. Тепер вони, як і люди, моститимуть знову свої гнізда…
А голуби кружляли і кружляли над градом, ніби викупуючись у сонячному сяйві.
Примечания
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Відоме з історичних джерел ходіння Київського князя Ігоря в древлянську землю по данину. Зібравши її, він хотів повернутись до Києва, але дружинники умовили його взяти ще більшу. Обурені цим, древляни вбили Ігоря (945 рік). Його дружина Ольга жорстоко помстилася древлянам за смерть чоловіка.
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32