Читать «Вибрані твори в двох томах. Том II» онлайн - страница 38

Задоволений створеним ефектом, ілюзіоніст перейшов до інших фокусів. Він пускав вогонь з рота, засовував у горлянку шпаги і, коли швидким рухом вихоплював їх з горла, вони застрявали в дерев'яному настилі, на якому він стояв. Потім він ходив босими ногами по битому склі, проколював ніздрі, губи та щоки довгими шпильками з круглими головками.

Юра дивився невідривно. Ніколи нічого подібного він не бачив.

Але вистава не викликала того бадьорого збудження і піднесення, до якого він звик з дитинства.

Навпаки, породжувала відразу, а зловісна таємничість фокусника — якийсь навіть страх. Він був просто приголомшений…

А публіка ревла, тупала ногами, била в долоні — добра половина глядачів була п'яна. Навіть під час вистави глядачі тинялись групами і поодинці, пили в буфеті вино і пиво, а повернувшись на місця, голосно розмовляли та реготали.

Закінчувалось відділення повітряним польотом.

Янчук, боячись осоромитись перед паном Шредером, ще перед виступом почав шпигати своїх гімнастів образливими словами.

— Дивіться мені, крокодили! Хоч чим-небудь зіпсуєте номер, закатую.

Як завжди, найбільше перепало Петі.

— А ти, кліщ, не забувай посміхатись, бо я тобі розпірки в роті поставлю!

Петя був блідий від страху. Але, як тільки Янчук відвернувся, Юра заспокоював його:

— Не думай про Крота. Думай тільки про свою роботу — і все буде гаразд. Адже ти добре умієш.

Ведучий голосно вигукнув:

— Троє дияволят! Повітряний політ!

Юра, Петя і Марта вибігли на арену справді одягнуті під дияволят. На них були чорні трико в блискітках, вони щільно облягали молоді гнучкі тіла. Ззаду стирчали коротенькі хвостики, а на голові в кожного були ріжки. Коли вони піднімали руки, то створювалося враження, що розправляли чорні крила. Уже сам їхній вигляд викликав неабиякий ефект. Публіка дружно зааплодувала.

Янчук кинув погляд на пана Шредера, і гримаса вдоволення пробігла по його обличчю: Шредер теж плескав у долоні. Отже, сподобалось!..

«Постривай, зараз ти таке побачиш, що рота роззявиш!» — подумав Янчук.

Троє юних спортсменів, не давши глядачам і отямитись, ніби на справжніх, живих крилах полетіли під високе склепіння на спортивний місток. Під звуки вальсу вони летіли від трапеції до трапеції, переверталися і, здавалось, гралися в повітрі легко й безтурботно, без будь-яких зусиль. Вони ускладнювали й ускладнювали трюки, викликаючи дедалі більше захоплення й так уже наелектризованої видовиськом публіки. Всі троє діяли як одне.

Ще сальто, ще пірует, ще перехресний політ… І ось вони вже одне за одним красиво летять у сітку. Але й це ще не кінець. Сітка пружинить, підкидає їх високо, дає змогу робити нові й нові трюки. Цілий каскад трюкових номерів!..

Нарешті гімнасти зіскакують на манеж.

Так, успіх безсумнівний! Глядачі побачили саме те, що їм обіцяли афіші: майстерний, зв'язаний з риском для життя політ «трьох дияволят»..

Вони вже за лаштунками, але їм доводиться вибігати ще й ще раз — публіка не заспокоюється, викликає. Та вони не просто вибігають, щоб показатись. Вони й на килимі «крутять» сальто, котяться колесом вздовж бар'єра, перекидаються одне через одного.