Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 64

Суб'єктивні ознаки складеного злочину полягають у наступному.

Складений злочин у цілому, а також і всі діяння, з яких він утворений, характеризуються лише умисною формою вини. Цей висновок випливає із особливостей співвідношення діянь у складеному злочині, яке свідчить, що в середині нього не може бути різного психічного ставлення суб'єкта до основного і додаткового(их) діянь та їх об'єктів.

Інтелектуальна ознака умислу полягає в усвідомленні винним того, що своїм посяганням він завдає шкоду декільком об’єктам кримінально-правової охорони; що у вчиненому ним діянні містяться ознаки декількох взаємопов’язаних одне з одним діянь, з яких одне (додаткове) є або способом, або кваліфікуючою ознакою іншого основного діяння, через що вчинюваний злочин має підвищену суспільну небезпечність.

Передбачення суспільно небезпечних наслідків, як наступна ознака інтелектуального моменту умислу у складеному злочині, полягає в розумінні суб'єктом того, що наслідки настануть саме від вчинених разом декількох діянь, і що ці діяння та їх наслідки пов'язані між собою необхідним причинним зв'язком.

Зміст вольового моменту умислу в складених злочинах залежить від співвідношення, в якому перебувають основне і додаткове діяння.

Так, у тих злочинах, де спосіб виступає як окреме діяння, суб'єкт, вчиняючи це діяння допоміжного характеру (застосовуючи цей спосіб), переслідує мету вчинити таким шляхом інше, основне діяння. Він завжди діє цілеспрямовано, усвідомлює спосіб вчинення основного діяння, передбачає, що саме цей спосіб забезпечить настання наслідку і бажає цього наслідку. Наприклад, вчиняючи насильницький грабіж, винний усвідомлює, що саме шляхом застосування насильства, що не є небезпечним дня життя та здоров'я, він заволодіє чужим майном, передбачає, що таке насильство сприятиме заволодінню майном і бажає заволодіти цим майном таким шляхом.

У складених злочинах другого виду, де основне діяння кваліфікується додатковим злочином, зміст вольового моменту умислу дещо інший. Кваліфікуючий злочин завжди підвищує суспільну небезпеку діяння в цілому, отже його фактичні ознаки також мають усвідомлюватися суб'єктом. Наслідки додаткового кваліфікуючого злочину можуть і не бути бажаними для винного, а виступати побічним результатом основної діяльності. Скажімо, при вбивстві, поєднаному із зґвалтуванням, може мати місце непрямий умисел щодо смерті потерпілої особи, якщо застосовуючи насильство і бажаючи подолати її опір, винний свідомо припускає, що може таким чином позбавити потерпілу життя.