Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 46

Тут слід зауважити, що за своїми фактичними ознаками діяння в складі продовжуваного злочину можуть не співпадати. Якщо, скажімо, склад певного злочину з об'єктивної сторони передбачає альтернативні дії, наприклад, обмірювання, обважування, обрахування тощо, тоді вони виступають альтернативними різновидами одного й того самого складу злочину — обману покупців та замовників (ст. 225 КК).

Таким чином, вчинення однорідних та різнорідних діянь не може утворити продовжуваного злочину.

4. Наявність незначного проміжку часу між тотожними діяннями. У літературі існує думка, що при вчиненні продовжуваного злочину тривалість проміжку часу між окремими діяннями не має значення, тобто може бути будь-якою. Зокрема, А.М. Ораздурдиєв наголошує, що між окремими актами діяння неминуче утворюються певні більш чи менш тривалі і перерви в часі, протягом яких поведінка суб’єкта є абсолютно байдужою для закону. Однак, вважаємо, що проміжок часу між вчиненням кожного діяння не повинен бути досить значним, інакше неможливо буде довести наявність суб'єктивних ознак продовжуваного злочину.

5. Єдність об'єкта посягання, тобто при вчиненні кожного із окремих діянь, суб'єкт почергово впливає (посягає) на одні й ті самі суспільні відносини. Звідсіля можна зробити висновок, що об'єкт продовжуваного злочину повинен мати такі властивості, що дозволяють впливати на нього не тільки одноактною злочинною дією. Через це, як наголошувалося вище, не всі діяння, передбачені в КК, можуть бути вчинені як продовжувані злочини (наприклад, розбій).

Утім, наявність одного й того самого потерпілого не завжди є обов’язковою ознакою продовжуваного злочину. На думку Т.Г. Черненко, можливі ситуації, за яких потерпілих декілька, а вчинений злочин за своєю юридичною сутністю є єдиним. Припустимо, із однієї квартири в декілька прийомів вчинено крадіжку майна, яке належало різним власникам (хазяїнам та їх знайомим). Тільки через цю обставину, як справедливо зазначає авторка, немає підстав розглядати вчинене як множинність злочинів.

6. Наявність єдиного суспільно небезпечного наслідку через вчинення декількох тотожних діянь, якщо склад продовжуваного злочину за конструкцією є матеріальним. Визначаючи цю ознаку, можна погодитись із думкою А.М. Ришелюка, що єдиний результат у продовжуваному злочині представляє собою сумарний вираз наслідків всіх вчинених дій. Причому, між цими діями і злочинним наслідком повинен бути встановлений необхідний причинний зв’язок, так би мовити, вся сума діянь в продовжуваному злочині є необхідною причиною настання спільного наслідку.

Суб'єктивні ознаки продовжуваного злочину полягають у тому, що всі тотожні діяння в продовжуваному злочині об'єднані єдиним злочинним наміром, який реалізується поетапно. Злочинний намір є більш широким поняттям ніж єдиний умисел. До нього входять заздалегідь поставлена мета та єдиний умисел, що об’єднує всі вчинені особою діяння. На думку А.М. Ришелюка, про єдність умислу свідчить таке: а) винний має намір вчинити не одну, а декілька злочинних дій; б) він у загальних рисах уявляє собі спосіб посягання (або способи різні за деталями, але юридично тотожні); в) має уявлення про якісні особливості предмета злочину. Відсутність будь-якої з цих умов буде свідчити про відсутність єдиного умислу.