Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 193
І. О. Зінченко
Суд допустився помилки, призначивши покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України після спливу терміну умовно-дострокового звільнення
Судом касаційної інстанції визнано, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження, що засуджений діяв у стані крайньої необхідності, тобто для відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому, охоронюваним законом правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 за окремими епізодами злочинної діяльності, які не мають самостійної кваліфікації, покарання не призначаються
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 квітня 2007р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 3(5). — С. 26–30.
З вироку виключено призначення покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України
Вирок змінено у зв'язку з неправильним застосуванням судом положень статей 71 і 72 КК України при призначенні покарання і складенні покарань за сукупністю вироків
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винний ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначає засудженому покарання за правилами, передбаченими в частинах 1–3 цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлення періодичності та днів проведення реєстрації засуджених осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій
У разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі та звільнена від відбування покарання умовно-достроково, і в період умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.