Читать «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона» онлайн - страница 376

— Зійдімо, Шарлю, і почекаймо екіпаж унизу, — промовив дук, — ви продовжите свою візиту в сінях, а то моя дружина все одно не дасть вам спокою. Я, можу похвалитися, терпеливіший, — додав він самовдоволено. — Я людина спокійна, а вона дошкулить хоч кому.

— Ваша правда, Базене, — озвалася дукиня, — ходімо до сіней, ми принаймні усвідомлюємо, чому йдемо з вашого кабінету, але ніколи не зрозуміємо, чому походимо від графів Брабант-ських.

— Я сто разів пояснював вам, яким робом цей титул перейшов до гессенського дому, — вирік дук (тоді як ми йшли вже дивитися знімки, і я згадав надіслані мені від Сванна з Комбре), — через одруження одного з Брабантів, тисяча двісті сорок першого року, з цуркою останнього ландграфа Тюринзького і Гессенського, отож-бо радше титул принца Гессенського перейшов до дому Брабантів, ніж титул дука Брабантського до гессенського дому. А ще ви повинні пам’ятати, що нашим бойовим гаслом було гасло дуків Брабантських: «Лімбурґ — тому, хто його здобув»; ба більше, ми замінили герб Ґерманта гербом Брабанта, і ось це, як на мене, була наша помилка; приклад Ґрамонів не переконливий.

— Але ж, — заперечила дукиня, — оскільки Лімбурґ здобув король бельгійський... Ось чому спадкоємець трону бельгійського і носить титул дука Брабгйггського.

— Серденько! Те, що ви говорите, не тримається купи, воно позбавлене всяких підстав. Ви знаєте не згірш од мене, що титули претендентів зберігаються і в тому разі, коли територію захопили якісь загарбники. Наприклад, король еспанський теж іменує себе дуком Брабантським, — це означає, що він важить на землю, яку його рід мав не так давно, як наш, але, щоправда, давніше, ніж рід короля бельгійського. А ще король еспанський іменує себе дуком Бургундським, королем Вест та Ост-Індії, дуком Міланським. Але ж він уже не має в обладі ні Бургундії, ні Індій, ні Брабанту, як не маємо Брабанту ні я, ані принц Гессенський. Король еспанський вважає себе царем Єрусалиму, цісар австрійський теж, але ж ні той, ні той не мають Єрусалиму.

Дук на хвильку замовк, знічений тим, що назва Єрусалиму може вразити Сванна через «голосну справу», але одразу заторохтів:

— Так, як щойно говорили ви, можна говорити про все. Колись ми були княжатами Омальськими, але це князівство так само законно відійшло до панівного дому французького, як Жу-анвіль і Шеврез — до дому Альберта. Ми не збираємося важити на ці титули, так само як не важимо на титул маркіза де Нуар-мутьє, колись він був наш, а потім його правом став носити рід Ла Тремуй, але як деякі передачі законні, то це не означає, що всі передачі законні. Ось, скажімо, — звернувся він до мене, — син моєї невістки носить титул принца Аґріґентського, який дістався нам від Йоанни Навісної, так само, як рід Ла Тремуй носить титул принца Тарентського. А Наполеон надав титул дука Тарентського одному жовнірові: цей жовнір, мабуть, був хоробрим вояком, але в даному разі імператор ще більше перевищив свою владу, ніж Наполеон III, який надав титул дука де Монморансі Перигору: Перигор бодай по матері був Монмо-рансі, тоді як дук Тарентський став таким лише тому, що так забандюрилося Наполеонові І. А Ше д’Ест-Анж, натякаючи на вашого вуйка Конде, спитав у цісарського прокуратора: чи не підібрав цісар титул дука де Монморансі у ровах Венсенського замку?