Читать «Твердиня» онлайн - страница 364

— Ти ж не будеш… — Рудоволосий нарешті відважився спитати напряму, але Х’юз-Коулман обірвав його.

— Прощавай, — не дивлячись у вічі, простягнув руку.

Рудий потиснув долоню.

— Удачі тобі, Джейсоне. — Він хотів додати «До зустрічі!», але вирішив не кривити серцем, ніякої зустрічі не буде, і підтюпцем побіг навздогін за кавалькадою.

Джейсон стояв і довго дивився їм услід. Потому підійшов до кромки горішньої тераси і спостерігав, як десятеро навантажених важенною ношею чоловіків виходять з Твердині й зникають у джунглях. Останнім йшов рудий. Перед тим, як пірнути в хащі він озирнувся і розрізнив на тлі неба силует Джейсона. Рудий здійняв руку і помахав. Х’юз-Коулман ніяк не відреагував.

Постоявши, Джейсон розвернувся і поплівся до ангару. Лишившись на самоті, чоловік остаточно розслабився. Зазвичай випнуте підборіддя впало на груди, руки безвольно обвисли вздовж тіла і майже не рухались при ходьбі. Пасма сивого волосся сповзли на лоба, частково ховаючи розмазану сірість очей.

Усередині було пусто, якщо не брати до уваги низки металевих шаф, відгороджених дротяною перегородкою у дальньому куті. Вгорі кожної шафки красувалась жовто-чорна, вицвіла від часу наклейка з малюнком черепа і написом «DANGER!!! Do not open without permission!». Спрощене зображення черепа виглядало смішним, а не зловісним.

Джейсон попрямував до шаф, на ходу дістаючи з кишені ключі. Розмірені кроки гучно відлунювались від циліндричного даху ангара. Звуки скапували на бетон, відбивались і знову летіли до стелі, створюючи ілюзію, нібито чоловік у ангарі не сам.

Підступивши до крайньої шафи, Джейсон Х’юз-Коулман відімкнув навісний замок і розчахнув дверцята. Всередині було чотири полиці доверху закладені сірими брикетами з підписами «С4 expolsive». Пластична вибухівка. Чоловік покрутив головою, шукаючи сумку чи пакет, що дозволить за один раз забрати більше вибухівки. Нічого підходящого не було, але неподалік від шаф він помітив порожнє відро для прибирання, що лежало на боку. Він підійшов, ногою поставив відро вертикально, нахилившись, прискіпливо обдивився дно і лиш тоді перетягнув його до відчиненої шафи. Наповнивши відро пластиковими брикетами, Джейсон забрав з верхньої полиці пучок дротів і п’ять цифрових детонаторів (усі, що були у шафі).

Ще більше горблячись, час від часу перекладаючи відро з однієї руки в другу, чоловік вибрався з ангара і попрямував до спуску в підземні галереї.

CLXXIX

7 вересня 2012 року, 08:17 (UTC – 5) 11°52’28” пд. ш. 77°24’46” зх. д. Тихий океан: 40 км до Ліми, 570 км до Паїтіті

Авіаносець CVN-70 «Карл Вінсон» військово-морських сил США (саме той, на який у 2011-му привезли труп Осами бін Ладена і з якого тіло лідера «Аль-Каїди» поховали у водах Аравійського моря) спинився в океані за сорок кілометрів від узбережжя Перу. Колосальна 330-метрова громадина водотоннажністю 97000 тонн застигла, анітрохи не гойдаючися, серед бірюзових, помережаних кучерявими баранцями вод. Грізний корабель класу «Німіц» з пласкою, наче праска, палубою і циліндричною боковою надбудовою сто двадцять годин, не збавляючи ходу, йшов від Сан-Дієго, свого порту приписки, до Ліми, столиці Перу.