Читать «Твердиня» онлайн - страница 24

До інциденту з професором Йоханссоном Ґрем знімав велику трикімнатну квартиру неподалік метро «Карлаплан» і орендував місце на стоянці в підвальному гаражі сусіднього будинку. Після сварки з батьком від такої розкоші довелося відмовлятися. Через SSSB мулат винайняв крихітну студентську квартиру в районі Берґшамра на півночі столиці, а стильний «Porsche Cayman» залишив зимувати на вулиці під студентським гуртожитком. Проте Ґрем не скаржився. Він був американцем (що, як показала практика, магічно діє не лише на дівчат зі Східної Європи, а й на скандинавок), мав шикарний «Porsche» (трохи подряпаний і два роки без ТО — та це лиш додавало йому шарму) і навіть без батька заробляв достатньо, щоб вдовольняти свої забаганки.

Левко вперше зустрів Ґрема Келлі наприкінці січня 2011-го на вечірці, організованій мулатом з приводу переїзду на нову квартиру в район Берґшамра. Запрошених було забагато для квартирки, що складалася з передпокою, маленької кухні і просторої зали-спальні, зате випивки й закусок вистачало на всіх.

Компанія була напрочуд різношерстою: колишні одногрупники Ґрема, його дівчина і її подруги, Сьома, Лео, Ян і народ із їхнього департаменту, а також новоспечені сусіди Ґрема.

Сьому, Левка і чотирьох дівчат із їхньої групи на вечірку привів Ян Фідлер, якого Ґрем вважав найкращим другом (принаймні з часу переїзду до Стокгольма). Американець із чехом познайомились через мережу «CouchSurfing» за півроку до приїзду мулата у Швецію.

Українець пригадував, як побачив американця, одягнутого в дизайнерську футболку з британським прапором і банальним написом «What would life be if we had no courage to attempt anything?», стильних джинсах, що підкреслювали, але не обтягували міцні ноги, з татуюванням на правому біцепсі, яке заповзало на плече, ховаючися під рукавом футболки, з вибіленою голлівудською усмішкою, по-боксерськи вибритою потилицею і лискучою, ледь не жіночою шкірою кавового кольору. В переповненій людьми кімнаті, де, крім стільчиків і столика із закусками, нічого не було, Ґрем сяяв, немов чорна перлина в магазині, де продають зроблену вручну біжутерію.

Левко підійшов до столика з напоями і взяв келих із джин-тоніком. Незважаючи на те що після переїзду Ґрем іще не розбирав речей, на стіні над столом уже висів метровий постер із фотознімком Бар Рафаелі — мулат не соромився показувати, які жінки йому подобаються, — а під ним, спираючись на стіну, стояла фотографія 10 × 15 у рамці. На знімку Ґрем сидів у правому (пілотському!) кріслі вертольота, дивлячись перед собою, і недбало, але в той же час упевнено стискаючи руками стійку керування; крізь лобове скло виднівся шматок чистого неба і — в нижній частині — різнокольорові (жовті та зелені) чотирикутники ланів. Вертоліт летів.

Відпивши джину, Левко нахилився до Семена:

— Тобі не здається дивним, що чувак, ще навіть не розпакувавши шмотки, ставить на стіл власну фотокартку в рамочці?