Читать «Клас пані Чайки» онлайн - страница 2
Малгожата-Кароліна Пекарська
Учні залюбки грають також у комп’ютерну гру «Клас пані Чайки», розроблену компанією «Apple House» і доступну онлайн на сайті письменниці www.piekarska.net.
Сподіваюся, що вас книжка теж не залишить байдужими.
КЛАС ПАНІ ЧАЙКИ
Барбарі Чайці, моїй улюбленій учительці польської
Парта
— Малгосю! А другий сніданок? — почувся голос мами, яка визирнула з вікна.
— Узяла! — відгукнулася дівчина й наддала ходу.
Вона жила в старій багатоповерхівці на вулиці Саській. З її вікон виднів костьол і частина скверу з дитячим містечком. До школи було якихось п’ять хвилин, але нині дорога здалася Малгосі нескінченною. Дівчина давно так не хвилювалася. Цього першого дня в гімназії вона чекала й водночас дуже боялася. Начебто вони віддавна дружили з Камілою. Навіть у липні були вдвох у таборі. Та й зараз пообіцяли одна одній, що сидітимуть разом за партою, і все ж занепокоєння її не полишало. По-перше, Каміла досі не повернулася з канікул, а по-друге, хто ще буде в їхньому класі? Цього Малгося не знала. Гімназія вважалася однією з найкращих у районі. Розташована на перехресті вулиць Звитяжців та Міжнародної, вона приваблювала молодь із правобережної Варшави.
У класі вже сиділо кілька учнів. Декого Малгося зустрічала в костелі, на вулиці чи в крамниці. Когось бачила вперше. Дівчина роззирнулася довкола. Її увагу привернув хлопець, якого вона пам’ятала з районної бібліотеки. Він теж брав додому купу книжок. Хлопчина глянув на Малгосю й посміхнувся. Усі поступово займали свої місця, і перш ніж Малгося схаменулася, вільною залишилася тільки перша парта в середньому ряду.
«Камілі це не надто сподобається», — подумала вона, сідаючи.
* * *
— А ти стопудово якась зубрилка, — почулося за спиною.
Малгося озирнулася. Перед нею стояла чорнявка в міні-спідниці й туфлях на високих підборах. Своїм виглядом вона аж ніяк не пасувала до решти класу.
— Чому… — почала було Малгося, але не встигла договорити, бо чорнява вочевидь знала все краще.
— Сидиш за першою партою, носиш окуляри. А окулярники завжди зубрилки.
Малгося знизала плечима. Їй хотілося щось сказати, але вона передумала. Зате озвався знайомий хлопець із бібліотеки.
— А такі в міні-спідничках і з декольте — вони які?
— Ти краще, Мацеку, не встрявай, бо скажу Кшисекові, і він тобі вмаже.
— Через тебе? Не думаю. Він тебе однаково не любить.
— Дурень!
— Сама дурепа…
Суперечка тривала добрих кілька хвилин, затягнулася б і надовше, якби на Касьчин захист не стали… хлопці. Вони явно не приховували захоплення її зовнішністю. Один підсував їй стільця. Другий пропонував із ним сидіти. Третій силкувався розтовкмачити Мацекові, що той, мовляв, хам. Та Мацек лише засміявся й стенув плечима, а тоді, махнувши рукою, подався в кінець класу.
Цього обміну репліками вистачило, щоб Малгося збагнула: дівчину звуть Каською, а хлопця Мацеком, і він знає якогось Кшисека, з яким Каська, мабуть, зустрічається. Ну, і взагалі ці двоє добре знайомі.
