Читать «Клас пані Чайки» онлайн - страница 156

— Може, у нього були на те причини?

— Які причини? Які причини потрібні хлопцеві, щоб він повірив у таку дурню?!

— Ти не знаєш його так, як я… — буркнув Мацек, повертаючись до фігурки Добі з «Гаррі Поттера». Він збирався подарувати її Малгосі. От тільки невідомо чому, з обличчя ельф скидався на російського президента Путіна.

До кінця заняття він більше не розмовляв з Павлом на ці теми. Зрештою, за кілька хвилин усі почали оцінювати зусилля Івони, яка зі стоїчним спокоєм ліпила підставку для ароматичних свічок. Тоді зайнялися роботами дев’ятирічної Касі, яка вперто вирішила виліпити зграю диких собак, а тепер плакала, бо підготувала замало лап для тієї кількості тулубів, яку вже мала.

«Оце справжня проблема», — подумав Мацек, втішаючи заплакану дівчинку.

* * *

Якби Кінга й Чорний Міхал почули Павелові слова про те, що їхні проблеми просто смішні, то, напевне б, розлютилися. Уже не перший день вони сперечалися про вибір ліцею. Кінга збиралася до одного з найкращих загальноосвітніх ліцеїв, розташованого по той бік Вісли. Міхал, якому хотілося потрапити з нею до одного класу, пояснював, що через мамин стан йому краще подавати документи десь ближче до дому. Тому він переконував подругу вступати до ліцею імені Міцкевича, мовляв, він зовсім поруч. Але туди вже збиралася Каміла, а Кінга продовжувала ревнувати Міхала до неї. Тож аргумент про те, що це зовсім недалечко, було відкинуто. Зараз Кінга й Міхал сиділи в нього вдома. Мама хлопця пішла до лікаря.

— Ой леле! — вигукнула Кінга. — А після ліцею ти захочеш вступати до вишу, еге ж?

Міхал притакнув.

— Я так розумію, що ти обереш універ, бо він найближче від дому? А зовсім нещодавно ти згадував про медичний…

— Ти мене не розумієш, — заперечив хлопець. — Для того, щоб моя мама навчилася давати собі раду й купувати продукти, не вміючи говорити, потрібен час.

— Вона може купувати їх у гіпермаркеті, там не треба говорити, кладеш до кошика та й годі.

— Ти так кажеш, бо не знаєш, як воно, коли в тебе тільки мама…

— Знаєш що? Тепер ти мамою переймаєшся, але як шаленів за Камілою, то ніщо не заважало тобі на вечірці в Макса напитися, як свиня, й довести маму мало не до інфаркту.

— Ага, то он що тебе насправді хвилює! — вигукнув Міхал. — Каміла! Цікаво, доки ти мені це пригадуватимеш!

— Ні, мені до неї байдуже, — заперечила Кінга. — Просто я не розумію твоєї раптової турботи про маму.

— Не розумієш, бо в тебе велика родина. У тебе є тато, брат, мама, купа родичів, а в мене, крім мами, є…

— Бабуся!

— Так, але вона з нами не живе. Крім того, вона стара й мамою опікуватися не буде.

— А навіщо нею опікуватися? Не перетворюй маму на каліку! Вона лише не говорить!

— Нічого собі «лише»! — нервово відповів Міхал. — Вона не може говорити по телефону, таким чином, уже багатьох речей не залагодить.

— Ти ж сам казав, що вона матиме спеціальний апарат, за допомогою якого зможе говорити. Я вважаю, що ти перебільшуєш.

— А я думаю, що ти просто не хочеш потрапити до одного ліцею з Камілою. Це справжня дурість!