Читать «Клас пані Чайки» онлайн - страница 153

— Дурний! — засміялася Малгося, але відразу споважніла. — Боїшся?

— Хіба що трішечки. Зрештою, на пробному іспиті я набрав чимало балів, хоча ти сама знаєш, що наша підготовка полягала головним чином у грі в скребл. Важливо, що я вже можу собі уявити, що воно таке.

Далі йшли мовчки. А тоді Малгося озвалася:

— Кінга, мабуть, всю ніч не спала.

— Та воно звичайно, — філософськи мовив Мацек. — Подумай краще про Сташека. Ця його мама точно ненормальна. Зуб даю, що вона до ранку перевіряла, як він знає граматику чи щось там іще.

* * *

Коли Малгося з Мацеком прийшли до класу, там уже був Матеуш, який розкладав на парті канапки, загорнені у фольгу.

— Це що? Буфет? — засміявся Мацек.

— Ні, — буркнув Матеуш. — У нас же іспит. Я хочу гарно написати, а коли людина голодна — вона кепсько мізкує.

— Залежно хто. Мені найкраще думається натщесерце. А як наїмся, то відразу в сон хилить.

— А я скажу, що коли поляк голодний, то сердитий.

— Коли ситий — у тім’я битий.

— Е-е-е, що з тобою говорити.

— Старий, та розслабся, я пожартував! — зареготав Мацек і ляснув Матеуша по спині.

За хвилину прийшли пані Чайка, мама з батьківського комітету, яка зголосилася допомагати під час іспиту, і Камілин тато, котрий почав знімати на камеру парти й учнів.

— Це буде гарний кінець до фільму про наш клас, — пояснив він учительці, яка попередила, що під час іспиту він не зможе перебувати тут із камерою, та, поки екзамен не почнеться, можна фільмувати все, що душа забажає.

Пан Анджей не засмутився й сказав, що зніматиме лише учнів за партами, а тоді саму гімназію. Аби діти не забули, як виглядали класи, бібліотека й спортзал. Раптом пані Чайка вгледіла, чим займається Матеуш, і покликала хлопця. Її голос був сповнений подиву.

— Ти що, збираєшся з’їсти під час іспиту всі ці бутерброди?! Вам же дадуть по одному пончику.

— Так, але цього замало, — заявив Матеуш і посунув канапки, щоб звільнити місце для пончика.

— Ой людоньки! — вигукнула пані Чайка. — Ото твоїй мамі непереливки! Прогодувати дитину з таким вовчим апетитом нелегко. Гаразд. Тоді ходи зі мною, принесемо пончики, а за це, якщо там виявиться зайвий, віддамо його тобі. Хто піде з пані Румінською по напої? — звернулася вона до решти учнів.

З-за парти підвівся Войтек. За мить усі четверо вийшли із класу. Коли за чверть години повернулися з напоями й пончиками, майже всі були вже на місці. Учителька попрохала дівчаток роздати перекуску й питво, а потому запитала:

— Кого досі немає?

Не прийшли Алекс та Стась. Пані Чайка вирішила на них почекати. Алекс примчав за п’ять хвилин. Спершу він важко відсапувався, а тоді пояснив, що вчора довго повторював матеріал, тому проспав. Але Стась так і не прийшов. Тож, коли годинник вказав пів на десяту, класна керівничка оголосила, що довше чекати не буде. Камілин тато вийшов із класу. Почався іспит. Без Стася.

* * *

— Зупини на хвилинку, — попросив Войтек. — То чи з’ясувалося, що трапилося зі Сташеком?

— Так, — відповів Мацек. — Він захворів.

— Складатиме пізніше, уже за кілька днів.

— Почекайте… зараз щось побачите, — перебила хлопців Каміла. — Я вам навмисне нічого не казала, бо хотіла, аби ви самі переконалися.