Читать «Завдання Героїв» онлайн - страница 126

У Гвен не було вибору. Вона пройшла через кімнату і сіла в одне з оксамитових крісел навпроти матері, ближче до вогню. Ще один прийом її матері – тримати свого співрозмовника ближче до вогню і приспати пильність полум’ям.

Королева не підняла очей. Навпаки, вся її увага була зосереджена на гральній дошці, вона переставляла одну фігуру зі слонової кістки в складному лабіринті.

“Твій хід”, – вимовила Королева.

Гвен подивилася на дошку. Вона була здивована, побачивши, що її мати все ще грає цю партію. Вона згадала, що у неї були коричневі фігури, але вона не грала в цю гру з матір’ю вже кілька тижнів. Королева була експертом у Пішаках, але Гвен грала в них навіть краще. Її мати ненавиділа програвати, і вона явно аналізувала цю гру в надії зробити ідеальний хід. Тепер Гвен була тут, і вона змусила її грати.

На відміну від матері, Гвен не потрібно було вивчати дошку. Вона просто подивилася на неї і побачила ідеальний хід. Вона потягнулася і пересунула одну з коричневих фігур в сторону, через всю дошку. Це поставило її мати за один хід від програшу.

Королева подивилася вниз. Її обличчя не виражало ніяких почуттів, вона всього лише підняла одну брову, а це, як знала Гвен, означало тривогу. Гвен була розумнішою, і її мати не могла прийняти цього.

Королева прокашлялася, вивчаючи дошку, все ще не підводячи очей на дочку.

“Я знаю про всі твої походеньки з тим простолюдином”, – сказала вона глузливо. – “Ти мене проігнорувала”. Королева подивилася на неї. – “Чому?”

Гвен зробила глибокий вдих, відчуваючи, як стиснувся її шлунок. Вона намагалася сформулювати найкращу відповідь. Вона не здасться. Не цього разу.

“Моє особисте життя – не ваша справа”, – відповіла Гвен.

“Невже? Це якраз моя справа. Твоє особисте життя вплине на Королівство. На долю всієї родини. Кільця. Твоє особисте життя стосується політики, хоча ти і воліла б забути про це. Ти не простолюдинка. У тебе просто немає особистого життя. І вже тим більше не може бути ніяких секретів від мене”.

Голос її матері був суворим і холодним. Гвен обурювала кожна мить цього візиту. Вона нічого не могла вдіяти, окрім як сидіти тут і чекати, поки мати закінчить. Вона відчула себе у пастці.

Нарешті, Королева прокашлялася.

“Оскільки ти відмовляєшся мене слухати, я змушена прийняти рішення за тебе. Ти більше не побачиш цього хлопчиська. А якщо ослухаєшся, я відправлю його геть з Легіону, з Королівського Двору назад у село. Потім я покараю його та всю його родину. Він буде вигнаний з ганьбою. І ти ніколи нічого не дізнаєшся про нього”.

Мати подивилася на неї, її нижня губа тремтіла від люті.

“Ти розумієш мене?”

Гвен дихала різко, вперше зрозумівшии, на яке зло була здатна її мати. Вона невимовно ненавиділа її. Гвен також спіймала нервові погляди слуг. Це було принизливо.

Перш ніж вона встигла відповісти, її мати продовжила.

“Крім того, щоб надалі запобігти твоїй безрозсудній поведінці, я зробила деякі кроки, щоб організувати для тебе раціональний союз. У перший день наступного місяця ти вийдеш заміж за Алтона. Ти можеш починати свої весільні приготування. Готуйся до життя заміжньої жінки. Це все”, – зневажливо сказала Королева, повернувшись до гральної дошки.