Читать «Вогняний бог Марранів» онлайн - страница 8

Тієї далекої епохи Маррани вміли добувати вогонь, робили залізне знаряддя, ловили рибу і полювали на Шестилапих, яких водилося в тих краях безліч. Але з часом Марранів стало надто багато, риби та звіриного м'яса їм не вистачало, а хліборобством займатися на кам’янистому грунті було неможливо.

Маррани під проводом князя Грона покинули свій похмурий край. Вони спробували забрати у підземних рудокопів частину їхньої просторої рівнини, проте воїни семи королів відбили напад і вигнали Стрибунів нагору.

Непереливки було Марранам у горішньому світі. Їхні очі, які звикли до вічних сутінків Печери, протягом довгих місяців не могли пристосуватись до яскравого денного світла. Переселенці пересувались тільки ночами. Напівсліпі, вони довго блукали по Чарівній країні, гинули в битвах з її корінним населенням, зазнавали величезних жертв від хижих звірів, умирали з голоду, тонули при переправах через річки… Так минуло кілька років.

За час блукань Маррани здичавіли, розгубили свої знаряддя, розучились використовувати вогонь. Нарешті Грон привів нечисленну групу втікачів до безлюдної, ніким не зайнятої долини, яка й стала їхнім притулком на цілі віки. Тут вони знову розмножились, але так і лишились на дуже низькому щаблі розвитку.

Спершу спогади про те, що їхні предки жили в якомусь дивному, похмурому світі, передавались Марранам від батьків до дітей, потім спогади перетворились на легенди, а згодом і легенди призабулись. Маррани так довго жили в самотині, що люди, котрі мешкали в інших частинах Чарівної країни, знали про них дуже мало.

Мало знав про Марранів і Урфін Джюс. Які їхні житла? Чим вони харчуються? Чи немає в них захоплень? Чим можна вразити їхню уяву? На всі ці запитання Урфін не міг дати відповіді. А з'явитися до сильного незалежного племені, не відаючи, що на тебе чекає, було надто небезпечно.

«Я повинен провести ґрунтовну розвідку», — думав Урфін. Але хто зробить цю розвідку? Самому йти неможливо: він повинен зненацька з'явитися перед Стрибунами як повелитель. Послати Ту поту на? Ведмідь важкий і вайлуватий, йому не вистачить уміння ховатись і діяти нишком, як і личить справжньому розвідникові. Аж раптом Урфінів погляд упав на дерев'яного блазня, який копирсався в кутку кімнати.

— Ось хто мені потрібен! — радісно вигукнув Джюс.

Він згадав, як допоміг йому клоун під час облоги Смарагдового міста. Кілька атак дерев'яних солдатів були відбиті, й Урфін опинився в дуже скрутному становищі. І тоді Еот Лінг побував у місті на розвідці, дізнався, що багач Руф Білан ненавидить Страшила, а сич Гуамоко вмовив Білана відчинити міські ворота.

— Еоте Лінг, іди сюди! — наказав Урфін, і блазень, перевалюючись, причимчикував до нього.

— Я потрібен тобі, володарю?

— Так. Думаю доручити тобі одну дуже важливу справу.

Урфін Джюс поділився з блазнем своїми планами і розповів, що має зробити Еот Лінг. Блазень вислухав Урфіна Джюса і зауважив: