Читать «Розбійники з лебединого шляху» онлайн - страница 3

Підраховано, що єгипетські судна епохи Снофру були довжиною до 30 метрів, шириною до 8, осадку мали трохи більше метра і водотоннажність до 90 тонн. Кораблі фараонів будувалися, як правило, більшими.

Згідно з одним написом, єгипетські судна долали відстань від гирла Хапі до Бібла (850 кілометрів) при попутному вітрі і під веслами за чотири дні, або по 210 кілометрів за день. Якщо вважати, що світловий день — це 12 годин, то швидкість тогочасних єгипетських морських суден становила близько дев'яти з половиною вузлів на годину. Але цього аж ніяк не могло бути хоча б тому, що досконаліші бойові кораблі, збудовані Фемістоклом під час греко-перських воєн, розвивали швидкість у середньому до п'яти вузлів, а торговельні й транспортні були ще тихохіднішими. Наприклад, за Геродота їх середня швидкість не перевищувала трьох вузлів. Якщо змоделювати єгипетські судна, то легко переконатися, що вони були набагато тихохіднішими, ніж це здавалося літописцям фараонової слави.

І вже тоді цим тихохідним недосконалим суднам загрожував піратський напад, а мирні мешканці єгипетського узбережжя не забували сторожко позирати в море: чи не з'явилися на обрії чужинецькі кораблі?

Хто ж непокоїв упорядковане життя давньоєгипетської держави? Зазирнемо у Гомерову «Одіссею». Ось що розповідає головний герой поеми свинопасові Євмею:

… Серце штовхнуло мене, швидкі кораблі спорядивши І богорівних супутців узявши, в Єгипет податись. Дев'ять я взяв кораблів, негайно зібралися й люди. Товариші мої любі ще цілих шість днів після того Учти справляли. А я поставляв безустанно худобу, Щоб і для жертви богам, і для учт їм самим вистачало. Сьомого ж дня ми знялися з причалів широкого Кріту Й легко, з потужним Борея, прекрасного вітру, диханням, Мов течією ріки, попливли. Кораблі не зазнали Жодних пошкоджень. Всю путь без турботи і цілі й здорові В них ми сиділи. Лиш вітер спрямовував їх та стерничі. Днів через п'ять на чудові Єгипту ми випливли води, Став на Єгипті-ріці з крутобокими я кораблями. Потім на берег звелів супутникам витягти вірним Наші усі кораблі і самим біля них залишатись, А спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні. Та у зухвалій відвазі, на власні довірившись сили, Кинулись раптом вони в єгипетські ниви чудові. Скрізь грабували, жінок з немовлятами всіх полонили І повбивали мужів. Сягали до міста їх крики. Гомін почувши, на поміч єгиптяни їм на світанку Вибігли. Відблиском міді і брязкотом кінних і піших Сповнилось поле. Зевс громовладний в лихе боягузтво Ввергнув супутників наших, — ніхто проти вражої сили З них не устояв. Страшне звідусюди грозило їм лихо. Дуже багато тоді полягло нас від гострої міді, Інших до праці гіркої примусили, взявши живими. (Переклад Бориса Тена)

І хоча в цьому випадку Одіссей розповідає Євмею «легенду», намагаючись приховати, хто він і звідкіля, вона не втрачає від цього реалізму, навпаки, підкреслює типовість, звичайність розбійних набігів на Єгипет.