Читать «Любов, Президент і парадигма космосу» онлайн - страница 65

— Послухай, сонечко моє, — шепоче до неї Теренс з хитруватим виразом на обличчі, — якщо вони такі чудодії, то, мабуть, у них є і дещо міцніше за цю рожеву воду. Я певен, що вони куштували американське віски або російську горілку. Ти сміливіша, запитай' головного «космічного брата»…

Виявилося, в підводному царстві господарі вміли чути не тільки слова, а й думки. За кілька хвилин позаду Теренса і Віруні майнула рожева пляма, гарне жіноче личко (правда, закамуфльоване рожевою поволокою) схилилося над ними, і на столику з’явилася нова пляшка. Була вже відкоркована й дуже ароматно пахла. Такі ж пляшки виросли й на столі господарів.

А щоб не гомоніти зайвого, молодий інопланетянин налляв собі в склянку пекучого питва і перший виголосив (жаль, безгучно) промову-тост:

— Бажаємо вам, художникам, мати не тільки енергію для життя, якою ми хочемо забезпечити вас, а й енергію для творчості. Бо вам бракує, крім енергоресурсів, ще й великої гармонії душі. А гармонію може породити лише краса (здається, так висловився один ваш відомий письменник в далекі минулі часи). На Сиріусі краса і мистецтво, гармонія і дух любові панують над усім, хай вони запанують і у вас. Тож піднімаю свій келих за те, щоб на вашій планеті володарями всього стали ви, художники!

Банкет тривав до безконечності, розмах його воістину нагадував розмах земних фуршетів. Віруні вже й захотілося додому. Гарно було тут, солодко, а втім дома було краще. Та й до туалетику не завадило б зробити екскурсію, все ж таки у жінок такі проблеми вирішуються непросто.

Аж раптом в залі зчинилася метушня. Якісь нові інопланетці обступили головного «Космічного брата», біля їхнього стола відчулася нервозність. По якимось часі головний «Космічний брат» взяв слово і з суворим, кам’яним лицем виголосив (думками, звісно) прощальний тост:

— Сталося непередбачене, дорогі земні друзі! Ми не хотіли б вас турбувати і псувати вам настрій, одначе вгорі виникла загрозлива ситуація. Зараз ми відправимо вас підводним крейсером до Севастополя. І попросимо переказати командуванню військово-морської бази про появу ворожих сил! Вони за кілька днів завдадуть удар по кримській землі.

Голос старшого господаря (що звучить кожному з гостей у душі) таїть у собі справжню грозу. Тим паче, що ідеться про напад ворога на славний Севастополь, про життя рідного міста.

Гості підводяться.

Тільки Віруня воліє знати всю правду і гукає на весь рожевий зал до столу планетарних повелителів:

— Скажіть правду, що там? Хто нападе?

Пояснення коротке: «сірі» НЛО наготували грандіозну акцію вторгнення до Криму тисяч і тисяч бандитів східної коаліції, їх висадять з кораблів, ті кораблі вже пливуть до головних кримських міст, пливуть начебто з мирною метою, як торгівельні судна, як пасажирські лайнери, і щойно вони висадяться на кримській землі, як по всьому Криму почнеться війна під священним гаслом газавату, себто війни проти Росії.

Про смачні страви вмить забуто. Годі ж бо! Хутчіше добутися додому, в цьому підводному палаці вже незатишно, художники юрмляться біля стін — дверей тут немає — настрій у всіх майже панічний. Рожеве світло їх дратує, невідомість вганяє в паніку. Ворог суне до Севастополя!