Читать «Мартін Іден» онлайн - страница 2

_{Під час цих мандрів у нього визріває тверде рішення стати письменником. Тепер у літературі він бачить своє покликання і єдиний свій шлях у житті. Повернувшись додому, Лондон з усією серйозністю береться за справу: посилено займається самоосвітою, багато пише, працюючи по п'ятнадцять годин на добу, розсилає свої твори по журналах, але редакції їх повертають, іноді навіть у нерозпечатаних конвертах. А ще треба було заробляти на прожитковий мінімум, не гребуючи найтяжчою і найбруднішою роботою, як у пральні Бельмонтської академії. Втім, про цей період свого життя, про своє важке й складне входження в літературу письменник докладно й вражаюче розповів у романі «Мартін Іден», і немає потреби тут на цьому зупинятися.}

_{Але тут у біографії Джека Лондона з'являється чи не найзначніший авантюрний епізод, який несподівано виявився плідним і щасливим для його письменницької долі. В 1897 р. Сполучені Штати охоплює відома «золота лихоманка», викликана звісткою про відкриття багатих розсипів золота в Клондайку на Алясці. Туди хлинули золотошукачі з усієї країни, і між ними був Джек Лондон. Він забрався в глибину Аляски, але підчас довгої полярної ночі захворів на цингу й змушений був повернутися додому.}

_{Однак було б неправильним сказати, що повернувся він ні з чим: з Аляски він вивіз щедрий багаж незвичайних вражень, побаченого й почутого від золотошукачів, що й стало його «золотою жилою». З усього цього постають книги його «північних оповідань», які приносять йому славу й найвищі в тогочасній Америці гонорари.}

_{Коли Джек Лондон повернувся з Аляски, йому було двадцять два роки, він мав багатий життєвий досвід і перші проби пера. Попереду було нове сторіччя і кар'єра професійного письменника.}

_{Першим пробилося до друку оповідання «За тих, хто в дорозі» (1899), за ним ще декілька було опубліковано в періодичних виданнях, а навесні 1900 року вийшла перша збірка Лондона, яка складалася з 9 оповідань, названа, як одне з них, «Син Вовка». Вона привернула увагу і читачів, і критиків. Далі одна за одною виходить ще кілька збірок на клондайкську тему: «Бог його батьків» (1901), «Діти морозу» (1902), «Віра в людину» (1904), «Любов до життя» (1907), ранній, не зовсім вдалий роман «Дочка снігів» (1902) та дві анімалістичні повісті, дія яких відбувається на Півночі — «Поклик предків» (1903) та «Біле Ікло» (1906). Разом з пізніше написаними циклами «Смок Беллю» і «Смок і Куций» (1911–1912) та оповіданням «Як аргонавти в давнину» вони утворюють Лондонову «північну одіссею». Наскрізний її мотив — людина і природа, їхнє протистояння. Характерний для цього світу контраст: маленькі чорні цятки людей, що рухаються на тлі безмежної білої пустелі, нерухомої і застиглої. Майже фізично відчутний опір, який чинить Біла Тиша людям, що наважилися її порушити. Та напівмертві від утоми і холоду, вони торують свій шлях крізь крижану пустелю і перемагають у протистоянні з нею. Наодинці з природою, позбавлена захисту цивілізації, людина може покладатися лише на свої внутрішні вітальні потенції. Північ стає жорстокою перевіркою фізичних і духовних сил героїв, яку не витримують кволі та зманіжені, егоїстичні та пожадливі. Ці основні мотиви та колізії Лондон розгортає у великому розмаїтті сюжетних ходів та перипетій.}