Читать «Безкінечна війна» онлайн - страница 2

У казарменому бараці, коли я туди повернувся, всі вже залізли в спальні мішки і основне освітлення вже було вимкнене. Вся наша чесна компанія досі остаточно не оговталася після двотижневого навчального циклу на Місяці. Я запхав комбінезон в шафку, звірився зі списком і виявив, що мені випало на сьогодні місце № 31. Прокляття, прямо під нагрівачем!

Я як міг тихо пробрався по залу, намагаючись не розбудити сусіда. Хто це був, я не бачив, але і значення це ні найменшого не мало. Я шмигнув під ковдру.

— Щось пізно ти, Мандела, — позіхнули на сусідньому ліжку. Це була Роджерс.

— Вибач, я не хотів тебе будити, — прошепотів я.

— Не страшно, — вона підкотилася до мене і обхопила, притискаючись. Вона була тепла і в міру податлива.

Я провів рукою по її стегну, сподіваючись, що це був тільки жест братської ласки.

— На добраніч, Роджерс.

— На добраніч, мій жеребчик. — Вона повернула мою ласку, але більш рішуче.

І чому так завжди виходить — коли ти в активі, то твій сусід, вірніше сусідка, хоче спати, а коли втомлюєшся — їй не спиться? І я схилився перед неминучим.

ГЛАВА 2

— Ну добре, понеслися знову! Стрингери! Взяли швиденько — ну, кому кажу, взяли!

Близько півночі фронт теплого повітря досяг нашої округи, і сніг перетворився на рідкий бруд. Поздовжня балка — стрингер з пермопласту важила п'ятсот фунтів, і тягнути її було не за іграшки, тим більше, що вона була покрита крижаною кіркою. Кожна команда стрингерів складалася з чотирьох осіб — по двоє на кожному кінці балки. У парі зі мною йшла Роджерс.

— Сті-ій… — Викрикнув хлопець, що йшов за мною, маючи на увазі, що зараз балка вислизне у нього з закоцюблих пальців. Хоч і пермопластова, вона цілком могла зламати людині ногу. Ми всі розтиснули пальці і відскочили убік — одночасно. Балка, піднявши фонтан грязних бризок, звалилася на землю.

— Чорт тебе забирай, Петров, — сказала Роджерс. — Може, тобі краще перейти в Червоний Хрест або ще куди? Розтака балка не розтак вже й важка.

Зазвичай наші дівчата набагато обачніші у виборі висловів, але Роджерс можна було зрозуміти.

— Ну добре! Стрингери, вперед! Склеювачі! Не відставати!

Дві людини нашої бригади склеювачів кинулися бігти, розгойдуючи своїми відрами.

— Мандела, давай рухайся. А то я щось відморожу.

— І я, — підтримала дівчина. Більше з почуттям, ніж з логікою.

— Раз — два — взяли — і-і!

Ми підхопили бісову балку і потяглися до мосту. Він був готовий приблизно на три чверті. Схоже, другий взвод нас обжене. Мені було би все одно, але тільки взвод, який першим закінчив міст, додому полетить на вертольоті, а нам доведеться тоді чотири години шльопати по грязюці, тоді відпочинку у нас сьогодні теж не буде.