Читать «Акротірський шпигун» онлайн - страница 6

— Оскільки наші військові частини, виконуючи завдання по охороні безпеки, фактично є тут всюди, сер, — зауважив я, — то навряд щоб це спостереження могло бути приводом для надто серйозних висновків.

Підполковник заперечливо похитав головою:

— Протягом останнього тижня цей суб'єкт весь час копирсається поблизу нашого нового аеродрому Акротірі, містер Андерсон. Він розбив свій намет на горбі, в районі доісторичних руїн, який, хоча й не входить до забороненої зони — не можемо ж ми надмірно розширяти ці зони, — являє собою дуже зручний пункт для того, щоб з допомогою бінокля і телеоб'єктива стежити за рухом на аеродромі і навіть фотографувати цей об'єкт. Ось чому ми повинні зайнятись ним.

— А ви не пробували довідатися про нього в американському консульстві, сер?

— Навіщо? Папери містера Вальполя в повному порядку.

Я зрозумів, що справу слід тримати в секреті від американських установ. Я досить довго був солдатом і добре знав, що між контррозвідками союзників у принципі ніколи не було співробітництва, а скоріше навпаки — неприязне суперництво, характерне для відносин між цивільними службами безпеки — наприклад, між митною службою розшуку та кримінальною поліцією, — яке нерідко призводить до склок. Розвідники здебільшого недооцінюють здібності своїх колег-союзників і в той же час схильні переоцінювати своїх противників, охоче приписують їм найспритніші виверти, набиваючи цим самим собі ціну.

Очевидно, колишній комісар Скотленд-Ярда Тінуел теж не зовсім був позбавлений цієї невинної слабості, бо тут же додав:

— Знаєте, лейтенанте Андерсон, шпигун досить рідко працює на ту країну, з якої він походить. Це ви зрозумієте, як тільки трохи вникнете в суть справи. Навіть коли містер Натан Ф. Вальполь справді американець, то це ще нічого не говорить про те, чиє завдання він тут виконує.

Беручи до уваги ім'я цієї людини, я висловив своє припущення:

— А може, він служить ізраїльській розвідці?

— Виключається, — поспішив заперечити підполковник, — це був би абсурд. Я скоріше схильний припустити, що йому платять єгиптяни або лівий сірійський уряд. А можливо, навіть росіяни стоять за його спиною. Проте що ми будемо гадати? Ви, лейтенанте, повинні розвідати це.

— Постараюся, сер.

— Саме цього я й чекав від вас. І ось з чого ми почнемо: ви поселитесь у готелі «Ледра Палас», тут в Нікозії, де зупинився Вальполь, і познайомитесь з ним. Для цього немає необхідності переодягатися в цивільне. У формі британського офіцера ви значно більше зацікавите його. До того ж йому ніколи і на думку не спаде, що контррозвідка може діяти так прямолінійно, доручивши стежити за ним офіцерові в повній формі. Досвідчений агент завжди остерігається цивільних, які улесливо намагаються наблизитись до нього. Тому підходьте до цього Вальполя з усією солдатською відвертістю.