Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 53

Назва «Іссик-Куль» у перекладі означала «гаряче озеро». Звичайно, до гарячого йому було далеко, але м'які зими улоговини, запаси тепла в величезній товщі води, нарешті солоність озера не давали йому братися взимку льодом.

Спостерігав Голубєв і бурі, особливо страшні тоді, коли звечора дужий західний вітер здіймав хвилю, а гірський вітер, який починав звичайно дути опівночі з ущелини Санташ, стикався з ним, крутив водяні смерчі.

Поступово просуваючись понад берегом, Голубєв досяг крайньої західної точки озера. Спостерігаючи за рухом небесних світил і просиджуючи довгі години за розрахунками, він визначав географічні координати основних пунктів. Блакитним контуром точно ліг на карту Іссик-Куль. З допомогою геодезичних інструментів Голубєв вирахував висоту Хан-Тенгрі, однієї з найвищих і найнедоступніших вершин Тянь-Шаню.

Дорожні щоденники Голубєва заповнювались даними про глибину і температуру озер, про швидкість течій у річках, нотатками про побут «чорних киргизів», прозваних дикокам'яними через те, що вони жили в диких горах. Цікавили Голубєва грубо вирубані з каменю людські постаті, руїни фортець, кургани.

Від берегів Іссик-Кулю Голубєв повертався через перевали Заалійського Ала-Тау. Шлях був настільки важкий, що навіть непримхливі верблюди не витримали. Здохлих тварин покинули біля засніженої і заваленої камінням стежки на поталу хижим птахам.

З Вірного Голубєв зробив ще кілька далеких поїздок. Тільки важка хвороба змусила його припинити роботу. В нього виявилося ртутне отруєння: надто багато ртутних випарів вдихав він, користуючись недосконалими барометрами, які допомагали визначати висоту місцевості над рівнем моря.

Голубєв повернувся в Петербург — опрацьовувати широкі матеріали своїх спостережень. Здоров'я мандрівника щодень гіршало, однак він знайшов сили знову вирушити в Середню Азію, щоб побути на озері Ала-Куль.

Це була його остання експедиція. Він помер в тридцять чотири роки, так і не здійснивши нових експедицій у Середню Азію.

От і вся повість про мандрівника, ім'я якого відоме далеко не всім і часто губиться за словами «та інші».

Продовжуючи справу таких видатних дослідників, як Семенов-Тянь-Шанський і Сєверцев, він віддався їй всім серцем. В його експедиціях не було яскравих пригод, зате в них було багато наполегливої, буденної праці, без якої нема науки. Цією працею Голубєв заслужив добру пам'ять і визнання.

СІМДЕСЯТ ТИСЯЧ ВЕРСТ ПО СИБІРУ

В Читі Кропоткін бачив, як горить тайга.

Весна 1863 року в Забайкаллі була суха. Селяни орали більше за звичкою — земля розсипалася попелом, зерно в ній все одно не могло прорости.

Золотистий вогонь біг по торішній траві. Обгорілі дерева чорніли на червоному тлі. Сонце висіло над сопками тьмяне, ніби прикрите закопченим склом. Від їдкого диму дерло в горлі, і з одного кутка міської площі неможливо було розгледіти будинки на другому її боці. А ліси все палали й палали.