Читать «Материками й океанами» онлайн - страница 20

— Люди! Прапором махають!

Вахтовий офіцер узяв підзорну трубу: на скелі серед кокосових пальм троє розмахували гілками, один — якоюсь ганчіркою, прив'язаною до палиці.

— Це дикі, — сказав офіцер. — Що ж їм потрібно?

Хутко шлюпка повернулася з пасажирами — чотирма смаглявими хлопчиками. Крім них, нікого на острові не виявилось. А втім, неподалік матроси побачили попіл від багать, обгризені кістки та інші сліди перебування людей.

Старший серед хлопчиків не стільки словами, скільки знаками розповів морякам, які його оточили, сумну історію. Його плем'я жило на сусідніх островах. Одного разу остров'ян у морі захопила буря. Їхні човни пригнало ось до цього острова — хлопчик показав рукою на берег. Тут на них напали лихі люди. Родичів хлопчиків було забито.

Хлопчик зробив кілька рухів, змісту яких спочатку ніхто не зрозумів. Він показав, як розпалювали багаття, багато багать, клали туди якісь предмети, потім щось із смаком їли.

— Гийка? (Так туземці називали рибу).

Хлопчик заперечливо похитав головою. Потім він схопив свого товариша за руку й удав, ніби хоче її відгризти.

— Вони з'їли вбитих! — жахно скрикнув астроном Симонов.

Отже, вороги племені, до якого належали хлопчики, були канібалами. Тільки тут моряки зрозуміли, що то за кістки валялись у попелі серед пальмового гаю…

Хлопчики вчасно чкурнули в густі зарості і тому залишились живі. Коли море заспокоїлось, переможці відпливли з острова.

Хлопчики їли кокоси, ловили рибу і чекали, поки їх знайдуть земляки.

— Цим робінзонам жилось на острові не так уже погано, — сказав Беллінсгаузен, поплескавши старшого хлопчика по плечах. — Але на військовому кораблі розгулювати без штанів не годиться. Одягнути їх і зарахувати на постачання!

У тропіках завжди обідали на свіжому повітрі. Діставши ложки, матроси розсілись на парусині. Хлопчики спідлоба спостерігали за ними.

— Гей, хлопці, а ви чого стоїте? Гайда в нашу артіль!

Хлопчаки, не зрозумівши ні слова, переступали з ноги на ногу.

— Ач, не розуміють, — з жалем сказав один матрос. — А ми з ними по-іншому побалакаємо.

Він підвівся, підійшов до хлопчаків і почав легенько підштовхувати їх до матроського кола. Тут з'явився артільник з величезним дерев'яним баком — братським казаном, який смачно парував. Бак підвісили на гак, артільник розлив борщ по мисках і роздав сухарі.

Хлопчики покуштували незнайомої страви спочатку несміливо, з побоюванням, але, добравши смаку, швидко спорожнили свої миски.

— Диви-но, братця, як уминають російські щі! — сміялись матроси.

Другого дня обмиті і пострижені «робінзони» походжали вже в смугастих штанях і куртках. Одне тільки заважало їм і завдавало очевидних страждань: черевики. Хлопчики так незграбно і з такою обережністю ступали по палубі, так злякано оглядались, що довелось відмовитися від наміру одягти їх у повну форму.

Від Островів Росіян експедиція попрямувала на Таїті.

Теплої липневої ночі з'явилась темна пляма цього великого острова. Невиразно вгадувались обриси гір. В пучині океану мелькали риби, що світились. Вітер доносив ледве вловимий аромат апельсинів.