Читать «Щоденник першої подорожі» онлайн - страница 52

Бачачи, що встановився протилежний вітер і не можна продовжити плавання в напрямку острова Бенеке, адмірал вирішив повернутися в бухту Консепсьон, звідки він вийшов, але за день він дійшов лише до гирла річки, що впадає в море на відстані двох ліг від бухти, і ввійти в цей гирлі не зміг.

Субота, 15 грудня.

Адмірал знову вийшов з бухти Консепсьона, попрямувавши по своєму шляху, але як тільки він пройшов у відкрите море, сильно задуло зі сходу, і так як цей вітер був противним, він повернув назад до річки, в яку вчора він не зміг увійти. Але і на цей раз йому не вдалося стати на якір в її гирло, і він пішов до піщаному березі, розташованому в половині ліги під вітром — гарною якірній стоянці з надійним дном.

Кинувши якір, адмірал на човні відправився до річки і під йшов в морській рукав, у половині ліги від неї. Рукав цей виявився не пов'язаним з гирлом річки, і адмірал, вийшовши з нього, попрямував до річки, вступив до неї і виявив, що біля входу глибина гирла не перевищувала одного ліктя і що швидкість течії надзвичайно велика. Він попрямував вгору за течією річки, щоб дійти до селищ, які бачили позавчора люди, надіслані на берег. Адмірал наказав тягнути човен на вірьовці, і так вдалося пройти на відстань двох пострілів з ломбарди. Проте йти далі виявилося неможливим через сильну течію.

Адмірал бачив індіанські будинки і велику долину, в якій знаходилися селища. Долина ж, в якій протікала ця річка, по красі перевершувала все, що траплялося на шляху раніше.

При вході в гирлі річки він примітив групу індіанців, але підійти до них не вдалося, оскільки всі вони відразу ж кинулися тікати.