Читать «Іспанський варіант» онлайн - страница 24

— Не знаю.

— Я теж. Оце й треба взнати. Зробиш це ти. І чи буде це зрадою твоєї батьківщини?

— Ні, — відповів Пальма, закурюючи, — це зрадою моєї батьківщини не буде, тут ти правий.

— Ну от… І останнє. Ти якось казав мені: «Хочу, щоб бодай хто-небудь знав про мене правду…» Ти оголошення в газеті опублікуй: «Я жартома перефарбувався в коричневий колір. А в дійсності я почав війну з фашизмом не на життя, а на смерть. Ви мені повірте, я допомагав антифашистам у Відні і в Берліні».

— Зупини тут.

— Не сердься…

— Тут, за рогом, живе Мері. Я не серджусь. Просто я не хочу, щоб нас бачили разом.

— Ти стаєш конспіратором, Доріан, браво…

Мері пригорнулась до Яна і шепнула:

— Проведи мене у фехтувальний зал, любий.

— Verboten fьr Damen.

— Warum?

— Як тобі мій берлінський діалект?

— Я ніколи не була в Берліні.

— У мене чудова берлінська вимова, німці вважають, що я справжній берлінець. Навчись робити мені компліменти, я дуже честолюбний.

— У тебе фантастична берлінська вимова, і взагалі я обожнюю тебе, і ти найпрекрасніший мужчина серед усіх, кого я зустрічала в своєму житті.

— З усіх поглядів?

Мері усміхнулась:

— Саме так. Чому ти не хочеш узяти мене на фехтування?

— Ти ж знаєш, у нашому клубі не заведено, щоб дами були присутні в залі фехтування.

— Пора порушити ці ваші дряхлі аристократичні закони. Я жінка з передмістя, де немає клубів. Мені можна. З ким ти сьогодні фехтуєш?

— Лерст, я не знаю, хто це…

На якусь мить, перед тим як Лерст опустив сітку, обличчя його здалося Яну знайомим. Але він зразу ж забув про це, бо Лерст фехтував чудово. Він був артистичний у нападі і зовсім недосяжний в обороні.

«Чому він зволікає? — подумав тоді Пальма. — Він уже разів чотири міг би перемогти мене. Мабуть, йому подобається затяжна гра. Він хороший спортсмен, коли так».

— Знаєте, — сказав Ян Лерсту, коли вони, піднявши захисні сітки, потиснули один одному руки, — нехай у нас буде турнір з трьох боїв.

— У вас зірке око і точна рука, — відповів Лерст. — Через рік мені не хотілося б фехтувати з вами.

— Не любите програвати?

— Дуже.

— А це спортивно? Лерст засміявся:

— Ви хочете моєї крові, а я вашої дружби. Я її домагався з першого ж нашого знайомства.

«Де ж я його бачив? — знову подумав Пальма. — Я його напевне десь бачив».

— Хіба ми з вами зустрічались? Я забув… Лерст пильно подивився у вічі Яну й відповів:

— Я маю на увазі наше заочне знайомство: це я дзвонив вам учора. Я — секретар німецького посольства.

Москва, 1938, 6 серпня, 12 год. 42 хв.

— Які будуть пропозиції, товариші? — спитав начальник управління.

— Є варіант — це підмінити літак, — доповів керівник відділу, — перспективний з усіх поглядів. Я підготував сім берлінських адрес, які можуть встановити точно, в який саме день вилітає літак, його номер і прізвища членів екіпажу.

— Ваш надмірний оптимізм непокоїть мене, — сказав начальник управління, — вони можуть відправити цей літак не з Темпельхофа… Я знаю ваших тамтешніх людей, це надійні люди, але Гейдріх може відправити літак з випробувальних аеродромів заводу Хейнкеля, поблизу Науена. Вони практикують це в окремих випадках. Канаріс, по-моєму, саме звідти літає до Іспанії. А що, коли літак вони відправлять з Науена? Можливий варіант?