Читать «Порт у тумані» онлайн - страница 6

Корабель проходить на відстані витягнутої руки від комісара. Неподалік нього падає швартов; хтось його підхоплює, тягне до кнехта й закріплює.

— Назад!.. Обережно!.. — кричать відкілясь згори, з корабельного трапа.

Лише кілька секунд тому все здавалося мертвим, безлюдним. А тепер Мегре, йдучи вздовж шлюзу, помічає в тумані людські постаті. Хтось крутив підойму. Іще хтось біжить із другим швартовом. Митники чекають, аби встановити трап, щоб зійти на борт судна.

І все це діється в непроглядній темряві, у вологій хмарі, яка прикрашає вуса людей блискучими перлинками.

— Вам треба перейти туди?

Голос лунає зовсім поруч Мегре. Ага, другі ворота шлюзу!

— То поспішайте, бо, коли не встигнете, доведеться чекати чверть години…

Він переходить на той бік, тримаючись за трос, що править за поручень, чує, як під ногами вирує вода і весь час десь далеко голосить сирена. Увагу Мегре привертає цяточка світла. Наблизившись, він бачить рибалку в човні, пришвартованому до причалу; рибалка раз у раз підіймає й опускає велику сітку, що тримається на жердинах.

Рибалка байдуже поглядає на нього й починає копирсатися в кошику, заповненому різною рибою.

Навколо судна туман не такий густий, і в ньому можна розрізнити постаті, що сновигають туди й сюди. На борту чути англійську мову. Біля причалу чоловік у форменому кашкеті з галунами візує документи.

Начальник порту! Той, що тепер заміняє капітана Жоріса!

Він теж невисокий на зріст, але худіший, рухливіший; жартує з офіцерами судна.

Взагалі здається, що всесвіт звузився до кількох квадратних метрів відносного світла, а решта — величезна чорна яма, де губляться й суходіл, і вода. Море десь там, ліворуч, його ледь чути.

Хіба ж не такого самого вечора Жоріс раптово зник? Візував документи, як ото тепер його колега. Безперечно, теж жартував. Стежив за шлюзуванням, за маневрами кораблів. Вільно орієнтувався в темряві — йому досить було звичних звуків. Адже тут ніхто навіть не дивиться, куди йде!

Мегре, який тільки-но запалив свою люльку, супиться, відчуваючи себе безпорадним. Йому неприємна власна неповороткість людини суходолу, яку лякає або, навпаки, захоплює все, що стосується моря.

Ворота шлюзу розсуваються. Судно входить у канал; він не набагато вужчий, ніж Сена в Парижі.

— Даруйте, ви капітан порту?.. Комісар Мегре з кримінальної поліції… Я оце привіз вашого колегу.

— Жоріс тут? Отже, це таки він?.. Мені про нього говорили сьогодні вранці. Але чи то правда, що він трохи… — начальник порту покрутив пальцем коло лоба.

— Поки що так! Ви проводите цілу ніч у порту?

— Ніколи більше п'яти годин… Скільки триває приплив, авжеж! Він триває п'ять годин, і тоді кораблям вистачає води, щоб пройти в канал або вийти в море… Час припливу міняється щодня… Сьогодні ми щойно почали й матимемо воду до третьої години ночі…