Читать «Твори» онлайн - страница 83

Вони набиті. Б'є дванадцять! Отже, хай станеться! Лотто, Лотто! Прощай! Прощай!»

Один із сусідів бачив, як спалахнув порох, і чув звук пострілу, але все знов стихло, і він заспокоївся.

Вранці о шостій входить служник із свічкою і бачить на підлозі свого пана, пістоль і кров. Він кличе, торсає його — ніякої відповіді, той тільки хрипить. Він біжить до лікаря, до Альберта. Лотта чує дзвінок, і дрож проймає все її тіло. Вона будить чоловіка, обоє встають. Служник, захлинаючись сльозами, розповідає, що сталося. Лотта падає непритомна Альбертові до ніг.

Коли лікар прийшов до бідолашного, він застав його на підлозі в безнадійному стані. Пульс ще бився, але все тіло було паралізоване. Він прострелив собі голову над правим оком, аж бризнув мозок. Йому відкрили жилу на руці, пішла кров, і він все ще дихав.

Стріляв він, як видно, сидячи в кріслі за письмовим столом, бо на спинці була кров, а потім зсунувся на підлогу і бився в корчах біля крісла. Він лежав, знесилений, горілиць, головою до вікна, одягнений, взутий, в синьому фраку і жовтому жилеті.

Весь дім, сусіди, місто — все захвилювалось. Прийшов Альберт. Вертера вже поклали на ліжко й перев'язали йому голову. Обличчя в нього було, як у мертвого, він не ворушився. В легенях жахливо хрипіло, то тихіше, то голосніше: чекали кінця.

Він випив усього півсклянки вина. На столі лежала розгорнута «Емілія Галотті».

Про те, як жахливо був приголомшений Альберт, як гірко голосила Лотта, — годі й казати.

Старий управитель негайно примчав верхи, тільки-но отримав звістку. Він цілував умирущого, обливаючись гарячими сльозами. Слідом за ним прибігли його старші сини, упали на коліна біля постелі і в невимовній тузі цілували йому руки та обличчя, а найстарший, якого Вертер любив найбільше, припав до його уст, поки він не помер; тоді хлопця відірвали від нього силою. Ополудні Вертера не стало. Присутність управителя та вжиті ним заходи втихомирили юрбу. Ввечері близько одинадцятої він звелів поховати Вертера на тому місці, яке той сам собі вибрав. Старий із синами йшли за труною. Альберт іти не міг — боялися за Лоттине життя. Труну несли ремісники. Ніхто з духівництва не супроводив її.

ЗМІСТ

Гете: від «Геца» до «Егмонта». ПередмоваДмитра Наливайка

ГЕЦ ФОН БЕРЛІХІНГЕН ІЗ ЗАЛІЗНОЮ РУКОЮ. Переклав Євген Попович

ЕГМОНТ. Переклала Ірина Стешенко

СТРАЖДАННЯ МОЛОДОГО ВЕРТЕРА. Переклав Сидір Сакидон

Примітки Дмитра Наливайка

Примітки

1

Маркс К. І Енгельс Ф. Твори, т. 7, с. 413.

2

Маркс К. І Енгельс Ф. Твори, т. 29, с. 465.

3

Сад… планував не фахівець, а чутливого серця людина… — Тут описується англійський парк ландшафтного типу, які ввійшли у моду в другій половині XVIII ст., в добу сентименталізму й преромантизму.

4

Мелузіна — русалка із французьких казок, напівжінка-напівриба.

5

…переді мною ніби оживають картини тієї сивої давнини, я немов бачу, як наші предки знайомились і сватались біля криниці…— Натяк на біблійну історію сватання Ісаака.