Читать «В погоні за Привидом» онлайн - страница 76

— Мені особисто це не було відомо, але я весь час відчував, що це ворог материй.

— Отже, він не міг здатися так просто, навіть потрапивши в пастку, — зробив висновок Нікітін і, піднявшись з-за стола, повільно почав ходити по кімнаті. — Подивимося тепер, що він міг зробити з обстановці, яка склалася. І Джонсон і його начальство добре знали ціну кресленням Гурова. Знали вони і про те, що Гуров і його співробітники майже півроку над ними працювали. Обставину цю я підкреслюю тому, що на випадок зникнення креслень чи знищення їх довелося б багато потрудитися, перш ніж відновити все у первісному вигляді. Отже, такий противник, як Джонсон, міг би і знищити їх. Адже для цього досить було тільки чиркнути сірником. Чому ж він цього не зробив?

Полковник знову сів за стіл і мовчав так довго, що Кірєєву здалося, ніби він чекає від нього відповіді.

— Джонсону, очевидно, треба було повернути нам ці креслення, щоб приспати нашу пильність! — переконано сказав Нікітін. — Створити враження цілковитої капітуляції, тоді як насправді він знайшов, видно, якийсь інший шлях викрадення креслень… Але який? — знову запитав Нікітін. — Рація, звичайно, відпадає.

— Рація відпадає тільки частково, товаришу полковник, — обережно зауважив Кірєєв. — Тільки лише в розумінні неможливості передачі креслень з її допомогою. Але рація тут відіграє все-таки якусь роль. Адже Джонсон користувався нею незадовго до того, як здався нам. Лампи його рації не встигли ще охолонути, коли я їх помацав.

— Який же висновок робите ви з цього?

— Джонсон, мабуть, зв'язувався з резидентом для того, щоб повідомити його про новий план викрадення креслень Гурова.

— Що ж, з цією догадкою можна погодитись, — подумавши трохи, сказав Нікітін. — Але який же все-таки цей новий план?

Майор Кірєєв мовчки вийняв з кишені фотографію і поклав на стіл перед Нікітіним. її взяв полковник і з цікавістю почав роздивлятися.

— Якщо не помиляюсь, — зауважив він, — це зовнішній вигляд дачі Джонсона?

— Так точно, товаришу полковник. Зверніть увагу на вікна. Бачите, як вони прикриті диким виноградом? У кімнатах дачі завжди була напівтемрява. Спочатку ми якось не врахували цієї обставини, але, відвідавши сьогодні ще раз дачу, я зрозумів, чому над одним з вікон її виноградні лози грубо обірвані. З тієї ж самої причини, звичайно, зірвана і гардина, яка прикривала вікно зсередини…

— Ви, значить, гадаєте, — квапливо промовив Нікітін, зупиняючи Кірєєва, — що Джонсону потрібно було для чогось яскраве світло? Але як же ви зразу не звернули уваги на обірвані лози винограду і зірвану гардину?

— А ми, товаришу полковник, зразу ж звернули увагу, але вирішили, що Джонсон збирався тікати через це вікно.

— А тепер?.. — нетерпляче спитав Нікітін.

— А тепер напрошується інший висновок — Джонсону потрібне було яскраве світло…

Нікітін неголосно, але рішуче плеснув долонею по столу:

— Так, це вірно! Йому потрібно було світло, щоб сфотографувати креслення!

— Я теж так гадаю, товаришу полковник… — зауважив Кірєєв і мимоволі подумав про те, як легко працювати з людиною, яка розуміє тебе з півслова. — Очевидно, Джонсон застосував для цього апарат для мікрофотозйомки, — додав він.