Читать «В погоні за Привидом» онлайн - страница 67

О дев'ятій годині вечора Малиновкін передав нові відомості. Виявилося, що перевальський радіолюбитель-короткохвильовик Касимов прийняв своїм радіоапаратом усю секретну розмову Жанбаєва з його резидентом. Касимов багато років працював над удосконаленням короткохвильових радіостанцій і сконструював такий апарат, який міг вести прийом і передачу за будь-якої погоди. Вирішивши, що перехоплена ним передача має секретний характер, Касимов відразу ж повідомив усі записані ним радіотелеграфні сигнали в органи МВС.

Ці відомості, по-перше, підтвердили текст, розшифрований Малиновкіиим, по-друге, містили відповідь резидента Жанбаєву. Відповідь ця була така: «Погано чую вас. Повторіть донесення». Але і Жанбаєв, очевидно, нічого не міг розібрати з відповіді резидента.

«Гроза перешкоджає передачі…» — радирував він. Розмову цю провадили вже відкритим текстом англійською мовою. Закінчилась вона тим, що резидент наказав Жанбаєву настроїтись на приймання о першій годині ночі, як звичайно. Прийняв це розпорядження Жанбаєв чи не прийняв — залишалось невідомим. Але на цьому радіосеанс таємних агентів закінчився. А останні слова резидента: «як звичайно» — свідчили про те, що радіосеанс о першій годині ночі був у них щодня. Отже, Жанбаєв знає про це і, очевидно, намагатиметься будь-що зв'язатися вночі із своїм резидентом. А оскільки він змушений був покинути свою рацію — значить, з'явиться сюди, до Арбузова, щоб скористатися радіостанцією Єршова-Мухтарова. Зробивши такий висновок, майор Єршов наказав Малиновкіну терміново прибути в Аксакальськ і, зв'язавшись з органами МВС, посилити засідку навколо будинку Арбузова.

Прибути Малиновкін мав не раніше як за годину. За цей час треба було убезпечити себе з боку Арбузова, щоб він не зіпсував всієї справи і не подав якого-небудь сигналу Жанбаєву. На вулиці було вже зовсім темно, але Єршов усе ще не запалював світла. В темряві він намацав рацію і, увімкнувши її, зв'язався з підполковником Ібрагімовим з місцевого відділення МВС, радист якого, на прохання Єршова, був тепер на п'ятихвилинному прийомі кожну чверть години.

«Як тільки Арбузов вийде з дому — візьміть його», — радирував Єршов підполковнику Ібрагімову.

Вимкнувши рацію, Єршов вийшов із своєї кімнати і покликав Арбузова.

— Я тільки що зв'язався по радіо з Жанбаєвим, — сказав йому майор. — Вам потрібно зустріти його на вокзалі. Знаєте ви його в обличчя?

— Не знаю, — байдуже відповів Арбузов.

— А втім, це не має значення. Ви візьмете таксі і точно об одинадцятій чекатимете його на розі Залізничної і Радянської. Він підійде до машини і спитає: «Чи ви не з промартілі «Зоря Сходу»?» Скажете у відповідь йому: «А чи ви не товариш Каниш?» І якщо все буде саме так — везіть його сюди.

— Слухаюсь, — коротко відповів Арбузов і не кваплячись почав одягатися.

Коли він вийшов, Єршов запалив світло в своїй кімнаті. Це був сигнал оперативним працівникам МВС. Вони мали дати Арбузову можливість відійти далі від будинку і там арештувати, не привертаючи до цього нічиєї уваги.