Читать «В погоні за Привидом» онлайн - страница 10

— Так, пустує чогось, — зніяковіло промовив Єршов, пропускаючи Сабліна вперед.

Генерал жив у цьому ж домі, що й майор — на кілька поверхів нижче. Іноді він запрошував Єршова до себе або заходив до нього поговорити про справи чи просто зіграти в шахи.

— Ви що ж, тільки вдвох з Дімкою дома? — запитав він, входячи до кімнати і сідаючи на диван поруч з котом, який кокетливо вигнув спину і привітно підняв хвіст. — Ганни Петрівни немає?

— До сестри поїхала.

— Ну що ж, тоді нам ніхто тут не заважатиме поговорити про одну дуже важливу справу. Сідайте, Андрію Миколайовичу, і слухайте уважно.

Напередодні від'їзду

Днів зо три пішло у Єршова на старанну підготовку до виконання завдання генерала Сабліна. Він вивчав секретні коди Мухтарова й Жанбаєва і тренувався швидко ними користуватися. Провів декілька практичних занять з радіотехніки з інженерами і радіомайстрами-спеціалістами по монтажу і ремонту радіоапаратури, досконало вивчив рацію Мухтарова.

На четвертий день, прийшовши до генерала Сабліна, Єршов доповів йому, що він цілком готовий до виконання завдання.

— Не буду вас екзаменувати, Андрію Миколайовичу, — сказав генерал, із задоволенням розглядаючи ставну фігуру майора. — Ви людина бувала. Повинен вас попередити однак, що противник дуже обережний, а отже, досвідчений. Ідуть про нього чутки, як про невловного. Дали і прізвисько відповідно до цього — «Привид». Ми вже зробили запит на адресу, знайдену в Мухтарова, і нам відповіли, що в Аксакальську справді тимчасово прописаний кандидат історичних наук Каниш Жанбаєв, але що його нікому з працівників МВС поки що не вдалося побачити. Щоб вони там не сполохали цього Привида, я дав вказівку: нічого поки що проти нього не вживати і не проявляти до нього надмірної цікавості. Ви приїдете — самі в усьому розберетесь. Зв'язок з нами триматимете через лейтенанта Малиновкіна, якого до вас прикомандирують. Все ясно?

— Все, товаришу генерал.

Ще раз оглянувши Єршова з усіх боків, Саблін зупинив свій погляд на вусах майора і спитав, усміхаючись:

— А чи не шкода буде з вусами розпрощатися?

— А може, й не варто з ними розставатися? — серйозно запитав Єршов, звичним рухом руки поправляючи вуса. — Підстрижу їх тільки на східний манір.

Саблін задумався.

— Ну що ж, мабуть, це непогано буде, — промовив він нарешті, уявляючи собі, який матиме вигляд Єршов у шовковій сорочці, із строкатою тюбетейкою на голові, і весело додав: — З Алімовим з цього приводу порадьтесь. Тюбетейку ще можете надіти, але більше нічого східного, а то дуже маскарадно вийде. Поїдете завтра вранці, а поки що відпочивайте і звикайте до свого нового прізвища. Із завтрашнього дня ви вже Мухтаров.

Єршов повертався від Сабліна у піднесеному настрої і був по-справжньому щасливий. Біля Кіровських воріт можна було б сісти в трамвай або автобус, але він вирішив перед подорожжю востаннє пройтись пішки по рідному місту — завтра рано-вранці поїзд з Казанського вокзалу мав завезти його далеко на Схід, у Середню Азію.