Читать «Маргаритко, моя квітко» онлайн - страница 5

Однак проблему підколінка принаймні можна було вирішити. Маргарита скинула лівий черевик, стягнула підколінок і вивернула його. Саме в той момент, коли вона з цим упоралася, трамвай зупинився, й у найближчі до неї двері вскочив захеканий Флоріан Кальб. З переляку Маргарита випустила підколінок із рук. Вона сиділа з піднятою догори голою ногою і дивилася на Флоріана Кальба. Флоріан Кальб учився з Маргариток) в одному класі. Доволі високий і симпатичний, він часто бував дещо підлим. Що ж до повних людей, то тут його погляди були приблизно такі самі, як і у Конні, сусідського хлопчика: він теж вважав їх кумеднішими за найсмішнішій анекдот.

Двері вагону зачинилися, трамвай рушив. Флоріан Кальб відхекався, а потім зареготав, як скажена гієна, вказуючи рукою на голу рожеву круглу ногу Маргарити.

– На маєш! – вимовив він крізь сміх. – Вона вдягається у трамвіку! Оце клас! Прихопила з собою свої лахи, сіла у трамвік і вдягається на ходу! Це, я розумію, економія часу!

Маргарита зашарілася. Вона підняла підколінок. Тепер на ньому були чорні брудні плями.

– Та ні, Флоріане, – запротестувала вона і поспіхом натягла підколінок. – Я його просто переодягала, бо він був навиворіт.

Маргарита запхала ногу в черевик. Вона замовкла, бо трамвай голосно заскреготів на повороті, а Флоріан знову розреготався, тож усе одно нічого би не почув.

За поворотом, на останній зупинці перед школою, підсіли Уші Маєр і Уші Коль. Флоріан негайно поділився з ними чудовою новиною: 

– Маргарита вдягається у трамваї: я застукав її, коли вона сиділа без шкарпеток, із розщепнутою блискавкою на спідниці й саме зашпилювала блузку.

Маргарита знову запротестувала:

– Він бреше, Уші, Уші, він бреше! – звернулася вона до обох Уші. Та Флоріан Кальб вказав на Маргаритині черевики:

– А от гляньте, шнурівки в неї досі не зав'язані! Маргаритині шнурівки і справді були ще розв'язані, – для Уші й Уші це був достатній доказ, що Флоріан Кальб говорить правду. Тож вони теж почали сміятися з Маргарити. Якщо бути точним, то Флоріан і обидві Уші сміялися тому, що вони у принципі любили сміятися. Та і що за дорога до школи без сміху?! І якщо є нагода посміятися, то не треба бути надто вибагливим, адже зранку в трамваї не так багато веселого. Якщо чекати, поки трапиться щось справді кумедне, то ніколи не вдасться пореготати!

Трамвай зупинився біля воріт школи. Уші глипнула на годинник і сказала до Уші: «Боже, рівно п'ять по восьмій». А Уші сказала до Уші: «А перший урок як на зло – математика! Наш математик і так завжди такий прикрий!» Флоріан тільки знуджено пересмикнув плечима. Він спізнювався часто.

Маргарита опинилася перед страшною дилемою. З одного боку, їй хотілося зайти до класу разом із обома Уші та Фло-ріаном. Тоді однокласники не будуть так витріщатися на неї, бо їм доведеться розподілити євою увагу між чотирма особами. Крім того, на неї припаде тільки чверть гніву математика. Та з іншого боку, Маргарита не хотіла стояти й відхекуватися поряд із трьома особами, котрі щойно так підло з неї насміхалися. Цю проблему Маргарита вирішила для себе так: на сходах, піднімаючись на третій поверх, і в довгому порожньому коридорі вона трималася від Флоріана й Уші на відстані п'яти кроків. Але коли Флоріан узявся за клямку, Маргарита пришвидшила крок і наздогнала всіх перед тим, як друга Уші зайшла до класу.