Читать «Ірка Хортиця — надніпрянська відьма» онлайн - страница 14

— Ні! Ні, тебе нема! Нема! — закричала вона.

Постать захиталася й повільно розтанула. Кіт задоволено пирснув, переможно настовбурчивши вуса, подивився на Ірку й одразу ж відчайдушно й стривожено закричав. Ірка озирнулася.

Схилом вулиці котився великий кошлатий вовняний клубок. Ірка придивилася, намагаючись зрозуміти, що в цьому, на перший погляд, зовсім безпечному, клубочку могло так налякати кота. І раптом із жахом зрозуміла. Клубок котився не вниз, а вгору. Вгору крутою вулицею! Прямо на Ірку!

Вони побігли одночасно. Ірка вгору вулицею — туди, де проспект, ліхтарі, люди. А кіт униз. Він пролетів повз Ірку, і за її спиною пролунало страшне пирхання, а потім несамовите «няв». Ірка знала, що мусить тікати, проте не втрималася й озирнулась.

Притиснувши клубок до землі, кіт, мов навіжений, гамселив його пазурами. Жмутки вовни летіли навсібіч. Клубок пручався, видираючись з-під кота, неначе живий. Раптом, як спрутові щупальця, з клубка вилетіли довгі нитки. Вони щільно обхопили котяче тіло й заворушилися, засмикалися, з усіх боків обплітаючи бідного Ірчиного захисника, зв’язуючи йому лапи. Кіт страшенно засичав, вишкіривши ікла. Товста нитка зашморгнула котову шию, безжалісно стискаючи його горлянку. Загрозливе шипіння змінилося на хрип. Не витримавши, Ірка розвернулася й полетіла вниз, до бійців.

Доклавши неймовірних зусиль, кіт звів голову й поглянув на Ірку… Він судомно відкривав рота, але жоден звук так і не вирвався з його здавленого горла. Ірка вчепилася в сплетіння ниток. Клубок ніби тільки цього й чекав. Кота шарахнуло об паркан, а вовняні щупальця полізли Ірці в лице.

Нитки обвили їй руки, безжалісно стискаючи зап’ястки. Петля затяглася на щиколотці. Ногу смикнуло, й Ірка впала на землю. Колюча вовна торкнулася її губ, Ірка почала відпльовуватися. І відразу ж цілий жмут вовни опинився в неї між зубів, набиваючи рота.

«Блакитненький…» — встигла подумати Ірка й одразу ж відчула, як купа ниток стискає їй горло. Дихати стало важко. Уже вдруге за сьогодні Ірка провалилася в пітьму.

Розділ 7

Багато галасу даремно

Здавалось, неначе їй у лице світив прожектор. Ірка розплющила очі й одразу ж примружила їх. Крізь широке вікно струменіло яскраве сонячне світло. Проблимавши, Ірка знову наважилася розплющити очі. І відразу ж задумалась. Здається, вона знепритомніла в номері Ради Сергіївни. Точно. Вона лежить на дивані, а Рада… Рада Сергіївна схилилася над нею — її лице добре й дуже стурбоване. Зовсім не таке, як тоді, у готелі.

Тоді? У готелі? Отже…

Ірка ледь звелася на лікті. Вона лежала у досить великій напівпорожній кімнаті — шафа, диван, журнальний столик з парою стільців. За прочиненим великим вікном весело зеленів сад. Навколо не було ані золотих брязкалець, ані чудернацьких курильниць, ані жмутків сухої трави. І примарної постаті під ліхтарем так само не було. Ірка здійняла руки, побоюючись, що побачить блакитну вовну, яка обплутала їй зап’ястки. Але руки були вільні. Замість голубої вовни біля самісінького Ірчиного носа гойднувся блакитний рукав блузи — Рада Сергіївна подала їй склянку води.