Читать «Аномальна зона» онлайн - страница 6

Правда, щось реальне там мусило бути, аби врiвноважувати вигадку i тим самим пiднiмати довiру i до неї. Iнакше «Неймовiрнi факти» давно набридли б iнвесторам, для яких вiд самого початку заснування ця газета була бiльше забавкою та забаганкою, нiж вагомим засобом впливу на певну категорiю громадян, яким вона стала вже через рiк свого iснування. Гороскопи, пророцтва, прогнози, дива, iнопланетяни, чудотворнi iкони, пришестя Бога чи Диявола, поради астролога — все це йшло на «ура» i робило «Неймовiрнi факти» якщо не повнiстю прибутковим, то як мiнiмум — не збитковим виданням. Власники, якi тримали досить вiдомi в Житомирi та областi рекламне агентство, агентство з нерухомостi та видавничо-полiграфiчну фiрму, самi не чекали такого ефекту. I погоджувалися: матерiали, героями яких виступали реальнi люди, тi, котрi живуть поруч iз читачем, додавали газетi популярностi. Через них газета, а значить i власники, здобули досить високий кредит довiри.

Мiж iншим, Вiктор Шамрай, як i решта працiвникiв редакцiї, мав змогу не раз i не два отримати пiдтвердження того, що «Неймовiрнi факти» таки мають певний вплив на громадську думку. В кожному разi на думку Житомира та Житомирщини — то вже напевне. Наприклад, пiд час якихось чергових виборiв мiсцевої влади один iз кандидатiв, найiмовiрнiше, заплатив власникам газети, аби на її сторiнках з’явилася якась чортiвня про його головного конкурента. Замовлення виконали чiтко: знайшли в якомусь селi справжню бабцю-цiлительку, вона подивилася на фотографiї мiсцевих полiтикiв i пояснила — над одним iз них надто багато чорного туману. Звiсно, «людиною в чорному туманi» виявився той самий, небажаний конкурент. Читачами «Неймовiрних фактiв» були переважно люди старшого, передпенсiйного та пенсiйного вiку. Вони, на вiдмiну вiд молодi, на вибори ходили акуратно i старанно. Зрозумiло, що сiльськiй провидицi старшi люди повiрили i, вiдповiдно, не вiддали свої голоси за кандидата «в туманi».

Потiм той кандидат звинуватив конкурента у «чорному пiарi» i навiть спробував подати на газету до суду за поширення неправдивих вiдомостей про нього. Та вчасно зупинився, бо, мабуть, йому пояснили: в газетi опублiкована думка напiвграмотної бабцi, яка навiть не має вдома телевiзора, бо це — грiх. Як насправдi вiдбувалася її розмова з автором статтi, не знає нiхто. Допитувати бабцю як свiдка теж не вийде, бо тим самим позивач ще бiльше пошкодить i без того попсований iмiдж. А така газетка як «Неймовiрнi факти» може друкувати що завгодно, яку завгодно хрiновину — такий у неї статус, такий у неї iмiдж, такий у неї формат. Люди або вiрять, що iнопланетяни бувають, або нi. В даному випадку неможливо довести, що двi третини пенсiонерiв Житомирщини проголосували проти одного кандидата на користь iншого лише через те, що на дозвiллi почитують газету, де друкують гороскопи, статтi про викрадення людей марсiанами i багатоголових вовкiв у зонi вiдчуження.