Читать «Пригоди Піноккіо» онлайн - страница 60
Карло Коллоді
— Я теж упізнав тебе, — сказав Джеппетто, — і мені дуже хотілося повернутися. Але як? Море було бурхливе, і велика хвиля перекинула мого човника. На лихо, мене помітила страшна Акула, що саме плавала неподалік. Вона кинулася на мене і проковтнула, як пігулку.
— І давно ви тут в ув’язненні? — запитав Піноккіо.
— Скоро вже два роки. Два роки, мій любий Піноккіо, що здалися мені двома сторіччями.
— А як же ви тут жили? І де ви дістали свічку? І хто вам дав сірники?
— Я тобі все розповім. Ти тільки уяви, та сама буря, що потопила мого маленького човника, перекинула також одне торгове судно. Всі матроси щасливо врятувалися, але корабель потонув, і ненаситна Акула того дня проковтнула його.