Читать «Невидимець (збірка)» онлайн - страница 30

— Я знайду вам місце.

— Ліпше я спершу прогляну всі томи, — сказав містер Бантинг, досі протираючи окуляри. — Спочатку потрібно отримати загальне враження, Касе, і тільки потому можна починати шукати ключі.

Він кашлянув, обережно вдягнув окуляри, знову кашлянув — і щиро побажав, аби трапилося щось, що запобігло б неминучому викриттю. Потім він неквапливо взяв записник, котрий йому передав Кас. А далі справді щось трапилось.

Нагло відчинилися двері.

Обидва чоловіки здригнулися, озирнулись — і полегшено зітхнули, побачивши рябе обличчя під фетровим циліндром.

— Це шинок? — запитало обличчя і здивовано зупинилось.

— Ні, — в один голос відповіли обидва чоловіки.

— На тому боці, чоловіче, — сказав містер Бантинг.

— І будь ласка, зачиніть двері, — гукнув містер Кас дратівливо.

— Добре, — промовив незваний гість, як здалось, набагато тихішим голосом — і на диво не таким хрипким, яким було поставлене перше запитання.

— І справді добре, — сказав незваний гість першим голосом. — З дороги! — і він зник, зачинивши по собі двері.

— Здається, моряк, — зауважив містер Бантинг. — Вони кумедні хлопці. «З дороги!» І справді. Морський термін, певно, котрий означає, що йому потрібно вийти з кімнати, я так гадаю.

— Мабуть, ви маєте рацію, — кивнув Кас. — Нерви у мене сьогодні цілком розхитані. Я аж підстрибнув, коли двері отак відчинились.

Містер Бантинг посміхнувся, ніби сам він не підстрибнув.

— А зараз, — сказав він, зітхнувши, — назад до записників.

Тільки-но він це сказав, хтось зневажливо пирхнув.

— Незаперечною є одна річ, — мовив Бантинг, присунувши свій стілець до стільця Каса. — За останні дні в Айпінгу, понад усякий сумнів, трапилися дуже дивні речі… дуже дивні. І я, певна річ, не вірю в цю безглузду історію про невидимість…

— Це неймовірно, — сказав Кас, — неймовірно. Але факт залишається фактом… Я впевнений, що бачив його рукав…

— Ви точно впевнені, що бачили? Візьмімо, наприклад, дзеркало… галюцинації виникають дуже легко. Якщо вам коли-небудь траплявся вправний фокусник…

— Не буду вас знову переконувати, — сказав Кас. — Ми вже все з’ясували, Бантингу. А зараз ліпше повернімося до цих трьох нотатників… Ага! Ось тут дещо, здається, написане грецькою мовою! Це безперечно грецькі літери.

Він тицьнув на середину сторінки. Містер Бантинг злегка почервонів і схилився нижче над щоденником — вочевидь, окуляри мало допомагали. Несподівано він відчув на потилиці щось дуже дивне. Він спробував підвести голову — і наразився на стійкий опір. Відчувався дивний тиск, ніби важка міцна рука здушила йому шию, і Бантинг несамохіть нахилився підборіддям до самого столу.

— Не ворушіться, нікчеми, — прошепотів Голос, — або я розтрощу вам обом голови!

Містер Бантинг поглянув на обличчя Каса, яке опинилося зовсім близько від його власного, і побачив налякане віддзеркалення свого болісного подиву.

— Вибачте, що тримаю вас отак грубо, — сказав Голос, — але інакше не можна… І коли це ви навчилися пхати носа в нотатки дослідника? — запитав Голос, і два підборіддя одночасно вдарились об стіл, а два ряди зубів клацнули. — І коли це ви навчилися вдиратись у приватну кімнату людини, що зазнала лиха? — і удар повторився. — Куди вони поділи мій одяг?.. Послухайте, — сказав Голос. — Вікна замкнені, і я вийняв ключ із дверей. Я дужий чоловік, ще й невидимий, а крім того, у мене зручна коцюба. Без найменшого сумніву, я б міг вас обох убити і цілком легко втекти, коли б тільки цього захотів… ви це усвідомлюєте? Дуже добре. Якщо я вас відпущу, ви пообіцяєте не утнути дурниць, а натомість робити те, що я вам скажу?