Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 13
Ян Таксюр
Дума про Олімпіаду
«Під час урочистої церемонії в Сочі ганебно не розкрилося олімпійське кільце. Ця визначна подія викликала нечуване піднесення в серцях справжніх патріотів нашого телеканалу».
з репортажу «Найчесніших Новин»
Чого ми із кумом так раді?(Від щастя палає лице)На Путінській ОлімпіядіЗаїло! Заїло кільце!— Ти бачив? Заїло! Ти бачив? —І плакав мій кум-побратим.— О, як нам всміхнулась удача! —І я заридав разом з ним.Френди в соціальних мережахКоменти нам шлють без кінця:«Вітаємо! Горді безмежно!Якби ще чотири кільця!»А потім у купі збирались,Гуділи мов мухи цеце:«Ах, як москалі обісрались!»І знов про кільце, про кільце.І солодко було нам разом,Бриніли усі відчуття,І там, у глибинах екстазу,Нам сенс відкривався життя!Були ми — «ловителі гави»,IQ мали нижче трави,Тепер в нас з’явилася Справа —Радіти від горя Москви.Радіти, гудіти, триндіти:«Зламалась Кремлівська Рука!»А потім триндітимуть діти,І так на роки, на віка!Це ж Вічна Мета для країни,Якої не знали раніш!Від щастя всі чесні новиниСтавали чесніш і чесніш,Піднялись освіта, культура,І творчо творили митці,І вчили народ наче гуру:«Тепер наша віра — в Кільці.Це наша ідея, основа,Ми — діти Нового Отця…»Минали літа. ПоступовоНазвались ми — «Свідки Кільця».І хоч на полях і городахЛишились вовки та круки,Всміхався голодний народик:«Ідейно живем залюбки!»А Бог, що створив Україну,Дивився на наші міста,На мертві сади, полонини,І кликав, і кликав з Хреста.Та ми очманіло, без тями,Душею сліпі та криві,У схрони збирались, як в храми,Молитви шептали нові.Молились — і кожнеє словоСмерділо, мов тухле яйце —Щоб здохли в Кремлі всі корови,І щось про кільце, про кільце…
ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ, ДІЯЧІ
Якби ви знали, діячі,Як нам набридли ваші пики.І ви, з трибун дурноязикі,І ви, кудлаті співачі,Що десь волаєте до ночі,Вже так намуляли нам очі,Що ми б сховались залюбки,Щоб день не бачить ваші рила.Так ні ж, ви знову, як круки,Усюди лізете без мила:"Дивіться, ось ми, гарні ми,Вам інших, людоньки, не треба!"Втекти б до сонця, поля, небаВід тої вашої юрми,Що тхне горілкою та лаком.Або гектарів двісті з гакомВідгородити вам землі,Щоб ви гасали там, за муром.Ні, не як табір, все культурно,Доляри, з їжею куліКидать туди вам без упину.Лише забудьте Україну.її натомленій душіПотрібен спокій, Божа ласка…Отак я мрію. Знаю — казка.Бо ви нахабні, як прищі —Замажеш спереду вас трошки,Почнете ззаду виникать.Та й де узяти стільки грошей,Щоб пельки вам позатикать?!!