Читать «Гумор та сатира. Збірка» онлайн - страница 10
Ян Таксюр
СОН У МЕЖИГІР’Ї, АБО КАМ’ЯНИЙ ГОСПОДАР
Лупайте сю скалу!..
Іван Франко
Мені приснився дивний сон,Неначе ЯнуковичМов велетень із каменю стояв,А я, котрий віддав за нього голос,Тремчу під вітром як тендітний колос,А далі тисячі таких лохів, як я.Ми всі, сини мільйонного народу,В «покращення» повірили на мить,А він бісовській зграї дав Свободу.Фашистська повінь! Блазні та уроди!І велетень не хоче їх спинить.Бо в мозок кам’яний чи у свідомість, може,Ідея увійшла, зловивши на гачок —Що той Червоноокий допоможе,Що фюрера зі Львова переможеІ у господарі піде на другий строк.І раптом блискавка! І грім, і голос справжнійВід хмар почувсь, і все аж загуло:— Лупайте мозок цей, уперті та відважні!Бо брешуть же технологи продажні!Кричіть про те в гранітнеє чоло!І ми до велетня підняли в небо руки,І кожен став як срібная труба.— Згадай! — кричали ми, — дітей нещасних муки,Що катували їх бандерівські падлюки,Якщо не спиниш тих «свободівських онуків»,На дім твій, на синів впаде навік ганьба!— Поглянь! — кричали ми, на рейтинги убогі!Програєш Сєні чи Боксеру все одно,Абрам Семенович, що ходить в синагогу,І той на виборах прокинуть має змогу,Коротше, с фюрером ідея — то лайно!— Дивись! — кричали ми, — на Півдні та на СходіЖиве народ твій (не «електорат»).І хоч кидав його ти і розводив,Якщо нацистам скажеш твердо «Годі!»,Як серце оживе його заводів,Він знов підтримає, як виборець і брат.І тут, немов тягар чи тяжка ношаНеначе похитнула монумент,І він сказав згори: «А як же гроші?Сім’я, маєток, в банку трохи коштів?»І сумно позіхнув наш президент.А ми йому усі заспівчували,І кожен прикусив собі язик.Це нам достатньо хліба, там, чи сала,А от йому потрібно ще чимало,Бо він же, бідний, вже до того звик!І тут я виступив, хоч до промов не майстер,Та всі оратори принишкли в мить оту:— Ви ж православний, згадайте Боже Царство,Там — прах усе «міжгірське господарство».Що скажете ви Господу Христу?»Мовчав Господар, як могутня скеля,А всі навкруг збудились до межі:— До чого вже той Бог? Та що він меле?Нам вигадки до лампочки на стелі,Хто має щось конкретне — той кажи!І знизу, з гущі пролунало слово:— Як будуть ще п’ять президентських літ,Прийдуть нові і гроші, і обнови.І він всміхнувся ледь! А потім знову!І нам на голови посипався граніт.Та хмара темная закрила хмарочоси,І місце, де той велетень стояв.А ми гадали і гадаєм досі,Він, справді, посміхнувсь чи нам здалося?І я, і тисячі таких лохів, як я…